Свято Водохреща увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою.
Про це пише ТСН.
Водохреще 19 січня: церковне свято
Хрещення Господнє — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі "Віфавара". Це збігається зі святом Богоявлення 19 січня, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. В Україні, Греції і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща, освячують воду. Іноді освячення проводиться просто на водоймах у спеціально пробитих ополонках в спогад хрещення Христа в Йордані.
Водохреще 19 січня: народні традиції
Як пише відомий український етнограф Василь Скуратівській у книжці "Місяцелік", Водохреще - це третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. Відтак у всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хреста ("йордана" - ред), ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом. Під обід священник, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в повітря кілька пар голубів і вчиняли гучну стрілянину з холостих набоїв.
Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також святили будівлі, тварин, збіжжя тощо. Вважали, що ця вода може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста.
Здавна вірили, що хворі зможуть одужати від води під час купання. Вважали, що вода у Водохресну ніч набирає цілющої сили. Християнство спочатку сильно боролося з цим шануванням води, але не змогло його перемогти. Наприкінці ХІХ ст. на Перемишльщині освяченою водою умивалися від різних хвороб, а молодь жартома штовхала одне одного у воду. Схожий звичай широко побутував на Гуцульщині.
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо "там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохреща, протягом усіх свят, жінки не ходили но воду; це мали робити лише чоловіки.
Увечері господар, взявши спеціально випечений хрестоподібний хліб ("пиріг", на Закарпатті —"крачун", "хлібець"), йшов до хліва. Потім заходив до стайні, благословляв тварин і, розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж дня господарі виводили на вулицю молодих лошат та волів, щоб об'їздити — привчити до майбутньої праці. їздили переважно верхи на конях доти, доки тварина не спітніє, а тоді освячували її водою. Подібний обряд — запрягання в сани молодих лошат і волів, так зване гуртове об'їжджання — влаштовували і на Новий рік. Після Водохреща, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".
Водохреще 19 січня: християнство та язичництво
У низці наукових статей, присвячених Водохрещу, відзначаються обряди дохристиянського походження. Йдеться про очищення і вигнання нечистої сили, постріли з пістолів і рушниць, розпалювання вогнищ, підкреслення ролі води як засобу миття для обрядового очищення. Особливий інтерес до прадавніх джерел обрядів Водохреща проявляють спільноти сучасних неоязичників - рідновірів, які називають це свято "Водокрес", або "свято богині Дани", яку величають як покровительку води.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
