Чернівчанка Галина Родигіна має чимало цікавих захоплень. Так в жінки на обійсті зібралася мініферма, яку назвали притулком для тварин "Кінний двір". Та є у жінки й ще одне незвичайне хобі.
Про це йдеться у публікації "МБ" від 30 грудня, пише molbuk.ua
Три роки тому вона почала займатися реставрацією старих іграшок Дідів Морозів та Снігуроньок.
Деякі екземпляри коштують десятки тисяч
Жінка купує на сайтах, отримує в подарунок або ж просто знаходить іграшки, які потребують відновлення, а потім власноруч реставрує їх. Процес складний та тривалий, але пані Галині подобається. Каже, іноді екземпляри настільки понищені, що реставрувати потрібно практично з нуля. Наразі у неї є близько ста Дідів Морозів, деяким – понад 50 років. Більшість із них виготовлені в Україні, зокрема, на київській фабриці "Перемога" та фабриці ялинкових прикрас у Теребовлі (Тернопільщина).
Вартість деяких із цих раритетів зараз сягає більше десяти тисяч гривень. Спочатку Галина Родигіна реставрувала їх просто тому, що їй це подобалося. Та з часом вирішила частину розпродати. Адже на відновлення іграшок та на придбання старих екземплярів витрачала чимало коштів.
"Беру іграшки часом у дуже кепському стані, тому що нові собі дозволити не можу, – розповідає пані Галина. – Вони часто бувають страшними, "пожованими". Люди дивуються: навіщо вони мені? Відповідаю, що роблю з цього гарних Дідів Морозів. Багато хто вважає, що це російські іграшки. Але ні, вони просто створені у радянський період, проте чимало з них виготовлені на українських фабриках. Адже в Україні колись була велика кількість артілей, які виготовляли новорічні іграшки. Особливо зараз цінуються Діди Морози київського заводу "Перемога". Ще рік тому бачила на одному з сайтів величезний екземпляр їхнього виробництва, то за нього хотіли 15 тисяч гривень. Він дорогий, бо рідкісний. Тиждень іграшка "провисіла" на сайті і зникла. Вочевидь, хтось купив. У мене також є схожий Дід Мороз. Його майже не довелося реставрувати, чудово зберігся. Я йому лише палицю підправила. Дуже гарний. Продавати не хочу – така краса! Цим іграшкам, якщо їх правильно зберігати, взагалі немає ціни. Щоби вони не нищилися, їх треба тримати у картонній коробці на горищі чи в іншому сухому приміщенні".
"Згадують, що в них теж таке на горищі лежить"
Деякі екземпляри жінка продає в одному з будиночків на території Різдвяного містечка у Чернівцях. Пояснює: щоби мати копійку на розвиток свого хобі.
"Люди підходять, розглядають іграшки з такою цікавістю, наче до музею потрапили, – усміхається пані Галина. – Молодь запитує, що це. Вони такого й не бачили. Пояснюю, що це такі ватні Діди Морози. Багато хто зі старшого або середнього покоління згадує, що у них десь у закутках на горищах теж лежить така старовина. Беруть мої візитки, щоби замовити в мене реставрацію цих іграшок. Люди останнім часом більше звертають уваги на старовинні речі – розуміють, що вони якісні. Бо сучасні якісь … не живі, чи що. А ці теплі, наче справжні. Бо навіть ті, які колись виготовляли на фабриці, все одно наполовину вручну робилися".
Часто вже практично вщент понищених Дідів Морозів чернівчанка купує саме заради збереженого обличчя.
"Ось, дивіться, яке в нього гарне личко, – показує на одного з "Дідів", на ціннику якого вказано, що це іграшка виробництва фабрики "Перемога" 1968 року. – До цього періоду обличчя виготовляли зі пресованої тирси. А вже на початку 70-их років почали робити з пластику. Я ж виготовляю обличчя з керамопласту. Каркас – дерев’яна дощечка. Основа – папір. "Шуба", чуєте, як хрустить? Це не клей ПВА, це все вата. У середньому на одну іграшку потрібно близько 200 грамів вати. Кожен її шар змащую розчином крохмалю з водичкою – киселем. Недарма цих Дідів Морозів називають "кисільними".
"Тут усе екологічно чисте"
Процес виготовлення одного екземпляра може зайняти близько двох тижнів.
"Здавалося б, тут нічого складного, але коли починаєш працювати над кожною деталлю – волоссям, елементами одягу, – є з чим погратися", – зауважує майстриня.
І додає, що усе в таких іграшках екологічно чисте, розкладається в грунті. Тоді як сучасні, які переважно з пластику, його отруюють.
"Скільки того пластикового "Лего" в землі валяється, це жах! – зітхає Галина Родигіна. – Ми до такої міри "дорвалися" до пластику, що скоро вся планета буде ним засмічена. А раніше з будь-чого робили справжню красу, яка не шкодила екології. Та й цінувалися ці іграшки більше. Зараз лялькою "Барбі" за тисячу гривень дитина може місяць погратися і викинути. А раніше ці Діди Морози та Снігуроньки стояли під ялинкою, і ніхто з дітлахів їх не чіпав, голови їм не скручував. Це було справжнє свято, коли коробки з новорічними іграшками знімали з горища, прикрашали ними ялинку…"
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
