Які напої споживало польсько-козацьке військо та їхні супротивники – турки – під час знаменитої Хотинської битви?
Історики дослідили це за фрагментами посуду. Пролити світло на ці загадки науковцям допомогли знахідки з Хотинської фортеці.
Детальніше розповідає кандидат історичних наук, асистент кафедри всесвітньої історії ЧНУ Микола Ільків, йдеться у публікації "МБ" за 9 грудня, пише molbuk.ua
"Пили шербет із порцелянового посуду"
"У нас є цікаве джерело, завдяки якому володіємо даними про різні елітні напої та церемонії, пов’язані з ними, які відбувалися на території Хотина, – зазначає Микола Ільків. – Так, у 1621 році, коли у ході Хотинської битви велися перемовини між польською та турецькою сторонами про перемир’я, відбулася низка аудієнцій польських дипломатів до ворожого табору для зустрічі з турецькими пашами. І там їх як гостей пригощали різними елітними напоями. Один із учасників цих перемовин – Яків Собеський – вів щоденник про Хотинську битву. У мемуарах він занотував, що турки їх пригощали шербетом із порцелянового посуду".
Під поняттям "шербет" мався на увазі популярний на Близькому Сході та у Південній Азії солодкий прохолодний напій, який готують із фруктів або квіткових пелюсток, спецій, пояснює науковець.
"Такий собі холодний неалкогольний тонізуючий напій, переважно елітний на той час. Рецептур його було дуже багато, і який саме то був шербет, ми не знаємо. Зате в цьому повідомленні дуже корисна інформація про те, що використовували порцеляну. На той час це була надзвичайно велика рідкість. Порцеляну винайшли в Китаї, і секрет її виготовлення тримався під багатьма замками. Цей вишуканий посуд із високохудожнім розписом цінувався у всьому світі", – зазначає співрозмовник.
Якщо науковці мають лише одну писемну згадку щодо церемонії пиття елітних напоїв у 17-му столітті, то для Хотина у складі Османської імперії (йдеться про 18-те століття) таких свідчень вже дуже багато.
"На початку 18-го століття турецька влада виокремила Хотинщину – фактично відібрала її в Молдавського князівства – і створила окрему адміністративну одиницю (Хотинську райю), яка підпорядковувалася напряму Стамбулу. Центром був Хотин, і зрозуміло, що сюди сходилися потоки всілякої імпортної цінної продукції, і порцелянових сервізів теж. Із них могли споживати різні напої, в тому числі й, до прикладу, каву", – додає Микола Ільків.
Ці сервізи могли бути двох походжень. У першу чергу, завезені із Китаю, каже науковець. У китайської порцеляни була спеціальна стилістика розпису, який поділяють на різні сімейства. Найпоширенішим був синій розпис, коли різноманітні квіти шипшини, троянд зображували тільки синім кольором. Або з одного боку чашечку покривали поливою кавового кольору. Назва цього стилю орнаментики так і закріпилася в народі–- "кава з молоком". Є й інші назви екзотичного стилю – наприклад, "замша", "мертвий лист" і навіть "бичача кров". Вважалося, що порцеляна може вберегти від отруєння того, хто з неї п’є.
У Європі, яка дуже довго намагалася віднайти свій рецепт порцеляни, осередком її виготовлення стало німецьке місто Майсен. Для майсенської продукції характерне клеймо з двома перехрещеними мечами. У Хотині дослідники натрапляли на філіжанки з такими знаками на дні.
"Ще один цікавий центр постачання порцеляни, який нам вдалося ідентифікувати за знахідками в Хотині, – це японське портове місто Імарі, – зазначає Микола Ільків. – Тож і посуд цей так називають – "імарі". Він розписаний значно багатше. На ньому не тільки синій колір, як у китайській продукції, а ще і яскраво-червоний і золотистий.
Чайна контрабанда
Викликала здивування нестандартної форми чашечка китайського виробництва початку 18-го століття, знайдена на території Хотинської фортеці. За її формою вдалося встановити, що спочатку китайці виробляли її не для чаю чи кави, а для вина.
"Чашки для алкогольних напоїв були дещо менші за об’ємом, ніж для кави чи чаю", – каже М. Ільків.
Вино вважалося елітним напоєм, а в побуті популярним серед населення та військових було пиво. Воно значно дешевше, доступніше.
"Воно було не просто примхою, а й щоби себе убезпечити від різних шлункових та кишкових проблем, для дезінфекції. Гігієна того часу порівняно з сучасною була сумнівною. Тому іноді навіть споживати тодішню воду було ризиковано. Так і дезінфікували шлунки – пивом", – додає науковець.
Навіть після того, як турки втратили Хотинщину і її зайняли російські війська, тут активно переправляли контрабанду. У її складі був і чай, який поділяли на три різних види: поганенький, середньої якості та елітний.
Фото фрагментів посуду, знайденого на території Хотинської фортеці, надане Миколою Ільківим
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
