Зореслава Онуляк – господиня із села Великий Кучурів. Вона одна із учасниць гастрономічного проєкту "Смаки Буковини". Їй 42 роки, має двох дорослих дітей, а зовсім скоро стане бабусею.
Розповідає, що любов до приготування страв у неї була ще з дитинства. Її обидві бабусі були кухарками. Ще малою вона допомагала готувати страви, йдеться в публікації "МБ".
Любов до української кухні і традицій залишилася й досі. Жінка частенько готує давні страви для сім’ї. Дещо перейняла і від своєї свекрухи, яка також була кухаркою. Із нею жінка ходила готували страви на весілля і хрестини.
"Секрет у старовинному посуді"
Зараз пані Зореслава вже 11 років працює соціальним працівником у своєму селі доглядає за людьми літнього віку. Каже, що роботу свою дуже любить.
– Беру участь у всіх заходах, виступах у громаді. Ще дуже сильно люблю вишивку, і не лише українську, а й інших національностей, – каже жінка.
Розповідає нам і рецепт своєї унікальної страви, приготованої у старовинному посуді.
– Без моїх галушок з печі не обходиться жодне свято у громаді. Так, як у мене, ні в кого не виходить. Секрет цієї справи в тому, що готую галушки у старовинному горщику. По-нашому він називається спіжак. Мені колись його подарувала моя підопічна, йому вже більше ста років. Це дуже хороший посуд, галушки виходять дуже смачними. Такі горщики зараз дуже важко знайти, і вони точно не зрівняються з сучасним посудом. Галушки у горщику я на цілу ніч кладу в піч. Їх рецепт стандартний, давній, нічого свого не додаю. Горщик зверху повністю замащую тістом, приготованим із висівок борошна й води. Воно має бути рідшим, аніж тісто. Галушки мають бути повністю ним вкриті. Тісто потім дуже гарно запікається, робиться смачна скоринка. Нещодавно, я готувала їх до дня літніх людей, рознесла всім додому, – розповідає пані Зореслава.
За давніми рецептами господиня готує страви і для сім’ї. На Святвечір завжди готує галушки з кукурудзяної крупи і квашеної капусти. Частенько готує м’ясо в печі, вареники з капустою, начинку, солоний малай.
"Макарони готую власноруч"
– Я люблю давню кухню і намагаюся дотримуватися тих рецептів. Зараз господині готують багато давніх страв, але вже за оновленими рецептами. Навіть пироги на парі, колись їх зовсім по-іншому готували. Так само суп. Як і колись, я готую макарони власноруч, на самих яйцях. Вони такі смачні виходять, ще й із домашньою куркою. Пироги, які були колись, із борошна з висівок, ніхто не готує. Вони на вигляд не такі гарні, як із білої муки, але значно смачніші і корисніші. Для них використовують муку 72-ку. Колись так на неї казали. Зараз таку дуже важко знайти. А ще смачний кукурудзяний хліб. Він готувався просто, з борошна, крупи, дріжджів і води. Колись робили замість дріжджів заправу, її довго настоювали. Є одна жінка, за якою я доглядаю, їй 92 роки, то вона й досі таку заправу робить. Я багато цікавого дізнаюся і від своїх підопічних. Навіть борщ у них виходить смачніший. Вони їдять із глиняної миски і дерев’яною ложкою. Напевно, тому, – каже господиня.
Поділася господиня і рецептом малая, який передавався в її родині.
– Ця страва готується дуже просто, але виходить дуже смачно. Він може бути і солодким, і солоним. Щоб його приготувати, кукурудзяну крупу заливаємо кип’яченим молоком та накриваємо в посудині, щоб вистигла вистигнути та набухла. Солимо трохи. Потім ділимо тісто, що в нас вийшло, на дві частини. До однієї додаємо дрібку солі, а до другої – цукру. У склянці гасимо соду оцтом і додаємо до суміші молока та крупи. Разом із борошном все добре вимішуємо до однорідної маси. Форму для випічки змащуємо олією та накладаємо шарами тісто, бринзу і знову тісто. Все гарно змащуємо яйцем. Випікати малай потрібно у духовці 35 хвилин за температури 200°С. А потім ще за температури 180°С випікаємо до рум’яного кольору. До нього можна приготувати ще соус. Начинки можуть бути різними – домашній сир, кріп, яблука, вишні, горіхи, гарбуз. Подавати страву можна як теплою, так і холодною, – розповідає пані Зореслава.
Молодим господиням пані Зореслава радить не забувати давні традиції.
– Було б добре, якби молодь не забувала давніх рецептів. Щоб ці традиції існували, передавалися з покоління в покоління. Щоб наші діти вчили цього своїх дітей. Адже це наша культура. Давні страви корисніші за сучасні, без хімії.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
