Днями працівники охорони Калинівського ринку виявили молодого чоловіка, який займався псевдоблагодійним збором коштів.
Після перевірки з’ясувалось, що ні документів, які посвідчують особу, ні офіційних паперів, які б дозволяли йому займатися волонтерською діяльністю на території ринку та грошовими зборами, в хлопця не було, йдеться в публікації "МБ".
Олександр Шпак, старший інспектор служби фінансового моніторингу та охорони ринку, розповів, як виявили псевдоволонтера.
– Ми запитали у нього про документи. Він їх надав. Та в документі від міськради, де зазначені місця, дозволені для збору коштів, не було Калинівського ринку. Також хлопець не пред’явив документ, що посвідчує особу. Тому й не зрозуміло, чи міг він займатися цією діяльністю. Він сказав, що його сюди скерував куратор. Такі випадки, як із цим хлопцем, у нас трапляються часто. Але ми завжди керуємося цим документом від міської ради. І ми намагаємося сприяти тому, щоб ринок не заповнювали жебраки і псевдоволонтери. Наш юрист перевіряє їхні документи, з’ясовує, чи мають вони дозвіл. Тепер на ринку їх залишилося небагато, – пояснює Олександр Шпак.
"Після ринку бігають, що й не доженеш"Кореспондентка "МБ" побувала на ринку та поспілкувалася з продавцями.
Більшість негативно ставиться до людей, що ходять просити по ринку. Кажуть, що серед них багато шахраїв, які вдають людей із інвалідністю.
– Останнім часом волонтерів на ринку не так багато. Оце тільки того хлопця затримали. Ми йому повірили, я йому раз дала гроші. Він знову приходить, а я кажу: "Я ж тобі вже давала". А він мені: "То було на одну дитину, а це вже на іншу". Після того випадку ми його вже не бачили. Тут значно більше жебраків ходить, удають із себе калік, спеціально крутять ноги. Але люди часто бачать, як вони після ринку бігають, що й не доженеш. У неділю бачили картину: іде жінка з дитиною і просить. Якийсь чоловік дав 200 гривень. Вона почала за ним бігти, ще просити дитині дати, не відставала. Знаєте, шкода їх, бо є і ті, хто справді потребує, але якщо вже часто приходять, то вже не даємо. Хоча нам вони не заважають. Є такі, що йдуть і співають. Як на мене, то такі все ж заробляють своєю працею, якщо не можуть більше нічого робити, – говорить пані Світлана, продавець дитячого одягу.
Додає, що, крім псевдожебраків, на ринку є й чимало ромів, які заважають працювати.
– Діти-роми бігають, людей штовхають, товар кидають. Якщо люди їм нічого не дають, то так обзивають їх, що аж соромно стає. Їм дадуть гривню-дві, а вони беруть і розкидають їх, дрібних грошей не хочуть, – каже жінка.
"Зранку в них вже було 700 гривень"Пан Андрій торгує на ринку шкарпетками. Його прилавок розташований на центральному ряду, тож людей, що просять на ринку частенько бачить.
– Бувають тут і волонтери. Але не так багато. Я їм ніколи не кидаю гроші: не зрозуміло, хто вони, чи справді волонтери. Я краще дам ці гроші якійсь старенькій бабусі. Прохачі тут також є, але вони всі "ходячі". Тут є жінка, яка возить маленьку дівчинку на інвалідному візку, вона теж обманює. Тиждень тут ходив якийсь чоловік, просив допомоги. А сам і бігати може, на таксі їздить. Більшість – це аферисти. Я в неділю в одних таких міняв дрібні гроші на решту. То зранку в них вже було 700 гривень. Я навіть бачив їхнього головного. Ходить тут такий чоловік поважний, з вигляду міцний, років десь 60. Він їх контролює, командує. Ці жебраки переважно якісь п’яниці і роми. Є, звичайно, ті що справді хворі, але таких я рідко бачу, – каже пан Андрій.
Підходжу до ще одного продавця. Чоловіка звуть Ярослав, торгує взуттям неподалік входу в ринок.
– Серед цих волонтерів, звичайно, є й шахраї. Але ми не можемо знати точно, хто з них справді збирає гроші на потребу, наприклад, дитини хворої, а хто обманює. Бо ж є волонтерські організації, які справді займаються збором коштів. Є ж такі обставини, що справді потрібна допомога, чи для лікування дітей збирають кошти. Куди ж їм більше йти, як не туди, де скупчення людей. Але, на жаль, багато з них використовує людей в своїх цілях. Я думаю, що такі організації мають постійно перевірятися. До ромів я теж нормально ставлюся. Якщо бачу, що тут бігають діти, але вони не голодні, їм люди дають щось їсти, то нормально до них ставлюся. Головне, щоб не крали. А в тому, що вони просять, нічого поганого немає. Мені всіх, якщо чесно, шкода. Я інколи навіть таким людям взуття даю, – каже пан Ярослав.
"Видно, що в неї якась біда"Доки говорила із продавцями, зустріла жінку, що із пакетом та документом в руках ходила просити грошей.
Зайшовши в ряд, вона почала підходити до кожного продавця.
– Та краще я піду й в церкві дам ці гроші, – каже одна із продавчинь, після того, як жінка пройшла повз неї.
– Допоможіть, будь ласка, хворій дитині на лікування, – проходить далі жінка.
Біля кожного контейнера вона затримується, очікуючи, що кинуть грошей.
Одна із продавчинь кидає їй 20 гривень. Підходжу до неї й запитую, чи вірить вона цій прохачці й чому вирішила допомогти.
– Вважаю, що просять ті люди, яким дуже потрібно. Тож видно, що в неї якась біда. Я ставлюся добре до людей. Якби могла, допомогла всім би. Їй дала б і більше, але ще без почину, не продала ще жодної куртки. Коли маю змогу, то чому б не допомогти людині, – розповідає пані Світлана.
Начальник охорони та оперативного реагування ринку Дмитро Марчук радить: перед тим, як давати гроші людям, що просять, переконатися, що вони їх потребують.
– Варто перевірити, що люди, для яких збирають гроші, справді потребують лікування. Жебракам я б не давав грошей, бо в них є руки й ноги, вони можуть працювати, замість того, щоби просити. Є дуже багато робіт, де вони б могли себе знайти. Та їм просити легше, ніж працювати. У нас відбулася реорганізація в органах безпеки Калинівського ринку. Наш новий керівник Марчел Скрипник нас одразу зібрав і пояснив ситуацію. Після того, як ми зібрали всю інформацію про прохачів на ринку, в нас залишилося дві-три людини, які справді інваліди. Всі інші лише прикидаються. Ми за ними стежимо і виганяємо. Таким чином їх кількість зменшилася, – каже Дмитро Марчук.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
27-11-2021, 20:07
0
6 625
