Діти витягли з Прута снаряди та принесли їх в пожежну частину

Чернівецькі підлітки натрапили під час риболовлі на Пруті на снаряди. Хлопці не придумали нічого кращого, як взяти снаряди та принести до пожежників.
- 23 листопада ми йшли з хлопцями порибалити, – розповідає 17-річний Богдан КУРИШ. Нас було четверо. Я був з молодшим братом, котрому лише 11 років, та з двома товаришами Михайлом та Іллею 16 та 12 років. Біля річки Прут у районі стадіону “Мальва” мій брат щось знайшов. Ми взяли дерев’яну палицю, відбили знайденим неподалік гайковим ключем каміння від знахідки. Глянули – снаряд.

Почали дотягати його й виявили ще два боєприпаси. У воді й четвертий виднівся, але його не дістали, бо був глибоко. Хлопці несли боєприпаси обмотавши їх якимсь знайденим лахміттям. Пішли стежками подалі від людей, аби ніхто не запримітив зі снарядами та й не злякалися.
Двоє несли снаряди у руках всю дорогу. Богдан - у поліетиленовому мішку, закинувши його на плечі. Кажуть, страшно не було, думали, що у снарядах пороху не має.

Кожен снаряд важив близько 10 кілограм. Та нічого донесли. По дорозі зустріли якогось дядька прапорщика, показали йому свою знахідку. Той як побачив, аж перелякався. Напросився хлопцям у супровід. Занесли снаряди у пожежну частину по вулиці Хотинській. - Дістали снаряди, розкотили ганчір’я, - розповідає юнак. - Кажу, дядьку, ми вам снаряди принесли. Пожежник аж подих затаїв, каже нам: “Тихо-тихо хлопці легенько кладіть їх на землю”.

Рятувальники обмовилися, що ми наче вдруге на світ народилися. А що ж життя ж бо одне. Нам ж видно таки пощастило, що детонатор не спрацював.
Ми ж оцінювали це як справжню пригоди. А нам пояснили на яку небезпеку ми себе наражали. У пожежній частині дали почитати як себе поводити при таких знахідках. Тепер знаю, не чіпати та дзвонити на 101 або 102. Після цього мені й усім моїм товаришам дуже хочеться вивчитися на саперів. Наш дільничний міліціонер наказував нам в тих місцях не вештатися. А моя мати нас лаяла по приїзді з села. Каже: “от чортяки, що втнули”.

Розповіли рятувальникам й про четвертий снаряд, який нам не вдалося витягти. Пізніше разом з рятувальниками їздили показати на те місце, де ми снаряди виявили. Того дня, на скільки мені відомо, ще 12 снарядів знайшли.

– Ми ще нічого не казали, про свої пригоди батькам, – каже Ілля та Михайло. Дізнаються з газет та телебачення. Колись обов’язково саперами будемо. А ми героїчний подвиг здійснили? Нам дадуть за це винагороди?