Під’їжджає екстрена швидка медична допомога. З неї виходять двоє лікарів, одягнені у захисні костюми та щитки.
Про це йдеться у публікації "МБ".
– Певно, знову ковідних привезли, – чутно говір біля лікарні.
Медики відчиняють двері швидкої та виводять хвору жінку, на вигляд років 60. Бідолашна ледь йде, її під руки взяли лікарі та ведуть у відділення. Вона то спирається на одного лікаря, то на іншого…
Лікарня повністю зайнята
Це Кіцманська центральна районна лікарня. До мене підходить головний лікар лікарні Володимир ХРОМЮК та розповідає, що в лікарні лежить сто ковід-хворих пацієнтів.
– Ми лікарню розгорнули на сто ліжок, і всі вони заповнені. Для реанімації ми виділили дев’ять ліжок, вони теж зайняті пацієнтами. Із них двоє перебувають на штучній вентиляції легень, стан їх дуже важкий. У нашій лікарні є хворі із Заставнівщини, Глибоччини, Вижниччини, також лікуються з Чернівців, – каже пан Володимир.
– Якщо говорити про симптоми, то раніше вони проявлялися через 7-10 днів, а зараз на третій-четвертий день. У людини з’являється задишка, підвищується температура, смак та нюх не обов’язково зникають. Кожна хвиля коронавірусу важче і важче піддається лікуванню. З цією хвилею пацієнти є киснево залежні. Порівняно з іншими хвилями такого не було. Наша киснева станція працює на максимум. Лікуються в нас пацієнти різного віку: є молоді, а є більш похилого, – ділиться Володимир Хромюк.
Після розмови проходжу в реанімацію, де важкі хворі.
– Ходімо, я вас одягну, – каже медичний директор лікарні Дмитро ФІВЧУК.
Проходимо в ординаторську, мені видають спецодяг. Надягаю бахіли на взуття, далі – маску індивідуального захисту, шапочку на волосся, рукавички й захисний костюм. Поверх костюма натягую ще одну пару бахіл, які зав’язуються трішки нижче колін. На обличчя – захисний щиток.
Дмитро Фівчук розповідає, що серед хворих пацієнтів є двоє вакцинованих.
– Вони щепилися лише однією дозою, але якщо порівняти їхній стан із невакцинованими, то він значно кращий. Інші пацієнти – не вакциновані. Лише за вересень від коронавірусу в нас померли 19 людей, а це дуже значна цифра, – каже Дмитро Фівчук.
"Не вистачає повітря"
Після того, як надягла захисний костюм, можу заходити в реанімацію. Туди мене проводить завідувач реанімаційного відділення Юрій АПОСТОЛЮК.
– Зараз у реанімації є дев’ятеро хворих. Стан їхній вкрай важкий. Є хворі, які лежать уже тиждень. Троє хворих лежать на штучній вентиляції легень. Є досить молоді люди. Можете зайти в палату та побачити їхній стан, – каже пан Юрій.
Заходимо в одну із палат, там лежить молода жінка. На обличчі киснева маска, до руки підключена крапельниця. Жінка, щойно побачила лікаря, відразу підняла голову.
– Слава Богу, що я потрапила саме в цю лікарню, дякую лікарям, які доглядають мене, – каже пані Світлана.
Вигляд у жінки вкрай виснажений. Пан Юрій підходить до неї.
– Ви скоро одужаєте, – каже.
– Ось у цій палаті вкрай важкі хворі. Зараз одному пацієнту зроблять рентген, – каже Юрій Апостолюк.
Разом із лікарем стоїмо в коридорі та чекаємо, поки привезуть цифровий рентгенапарат. Чутно сильний кашель пацієнтів, стає страшно від того, як люди задихаються.
– Кожен із них скаржаться на те, що нічим дихати, – каже пан Юрій.
Тим часом лікар привозить рентгенапарат.
– Ми отримали новий прилад. Перевага його в тому, що ми бачимо результати відразу в цифровому варіанті, без різних плівок, – каже лікар.
Чекаємо кілька хвилин…
– Є результати, – гукає лікар.
Юрій Апостолюк підходить до апарата й дивиться результати. Зависла тиша…
– Підійдіть сюди, – каже лікар до мене.
Підходжу.
– Гляньте, ви бачите легені? – запитує лікар.
– Ні, не бачу, – кажу.
– У цього пацієнта вони згоріли, – каже пан Юрій і важко зітхає.
Підходжу ближче до чоловіка. Молодий, років сорок. Він підключений до апарату штучної вентиляції легень, сильно кашляє, свідомість то втрачає, то знову опритомнює. Дуже важко на це дивитися…
Виходжу з реанімації та поетапно знімаю захисний одяг. Після цього лікарі обробляють мої речі деззасобами та ультрафіолетовим промінням.
Разом із медичним директором спускаємося поверхом нижче. Там теж є ковід-хворі, стан їхній вже кращий.
Підходимо до відділення. Високі двері затягнуті поліетиленовою плівкою. Над дверима пише "Терапевтичне відділення", а вище прикріплена ікона Божої Матері. До нас виходить завідувачка цього відділення Ольга СМИКАЛО. Повторно надягаю захисний костюм, пані Ольга мені в цьому допомагає.
– Обов’язково сховайте волосся, щоби воно не висувалося з-під шапочки, і ще надягніть дві маски, – каже жінка.
Довгий коридор, по обидва боки палати. Досить шумно, чути важкі подихи пацієнтів і постійний кашель. За столом у приймальні працює медсестра.
– Наше відділення розгорнуте на 39 ліжок. Минулого року ми розгорнули лише на 25, цього ж року забезпечені кисневими точками, тому і збільшили кількість ліжок. На жаль, стани людей дуже важкі. За півтора року пандемії я ще не бачила настільки важкохворих пацієнтів. Всі в один голос скаржаться на задуху. Це дуже страшна хвороба, яка не щадить нікого, – каже пані Ольга.
Заходимо в палату, де лежать жінки. Пацієнтка Ольга Цибулько розповідає, що захворіла на роботі.
– Я працюю медичною сестрою. Минулого тижня багато людей прийшло на ПЛР-тести, результати в багатьох були позитивними. У мене є супутня хвороба – прогресуюча астма. Якщо б я не зробила аналіз крові, то навіть не запідозрила би, що у мене коронавірус. Адже ні смаку, ні нюху я не втрачала, температури теж не було. Єдине, що мені дуже важко дихати, – каже пані Ольга.
Жінка додає, що в лікарні дуже хороші лікарі, які навіть посеред ночі цікавляться станом своїх пацієнтів.
Приходять у гості й приносять хворобу
– Де переважно заражаються? – запитую в Ольги Смикало.
– До людей похилого віку приходять у гості, так і приносять хворобу. Молодь заражається на роботі або десь на відпочинку, – розповідає.
Із цієї палати виходимо та заходимо в наступну. Там лежить жінка. Побачивши пані Ольгу, одразу починає плакати.
– Я вам дякую,– слізно каже.
– Усе буде добре, Олесю, не плач, – каже Ольга Смикало та гладить хвору по голові.
–Зараз пацієнти дуже депресивні. Постійно плачуть і тужать, такого ще не було, – пояснює пані Ольга.
Знімаю одяг та виходжу із ковід-відділення...
Як розповіла лікарка-інфекціоністка обласної лікарні Ольга КОБЕВКО, такий різкий стрибок захворюваності можна пов’язати із масовими заходами.
– Люди давно розслабилися, не носять маски, не дотримуються карантинних обмежень. Ходять на весілля, де гуляє по 300 гостей, на хрестини, дні народження, концерти. А хвороба прогресує, її інкубаційний період зменшився до трьох-чотирьох днів, – каже Ольга Кобевко.
Як розповів заступник начальника бюро судово-медичної експертизи в області Ілля БЕЖЕНАР, у людей, які померли від коронавірусу, на розтині виявляють, що легені повністю згоряють. Також вірус вражає шлунково-кишковий тракт.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
