Без сумніву, випускниця Чернівецького ліцею №1 Яна Головацька – дуже обдарована дівчина.

Результати, з якими вона цьогоріч склала ЗНО, вражають: 200 балів з української мови, 199 – англійської, 198 – фізики та 196 – з математики.

Про це йдеться у публікації "МБ".



Та це лише невелика частина досягнень дівчини. Як переможниця конкурсу науково-дослідницьких робіт вона третій рік поспіль отримує президентську стипендію. А цьогоріч уже як студентка виборола спеціальний приз Міжнародного конкурсу молодих науковців, що дасть можливість на тиждень поїхати до наукової лабораторії в Німеччині з найбільшим у світі Х-променевим лазером.


Конкурсанти мали можливість, використовуючи технологію віртуальної реальності, "ходити" виставковою залою, переглядати дослідження колег та спілкуватись з ними, що нагадувало 3D-гру, хоча спілкування було суто наукове

Загалом усіх перемог Яни й не перелічити. Практично щороку вона брала участь в олімпіадах із математики, фізики, інформатики. Часом дівчина виявлялася чи не наймолодшою учасницею того чи іншого змагання. Та, попри це, практично завжди здобувала якщо не перше, то одне з призових місць.

Яна жартує, що найважчим у цьому всьому було запам’ятовувати, в яких конкурсах вона вже брала участь, щоби потім їх перелічити.

До слова, фізику в неї викладав переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2017 року Пауль Францович Пшенічка.

Після здачі ЗНО з такими блискучими результатами перед юною вундеркіндкою відчинялися двері будь-якого українського чи закордонного вишу.

Проте вона обрала інститут фізико-технічних та комп’ютерних наук ЧНУ, спеціальність – інженерію програмного забезпечення.

Як вдалося досягти таких приголомшливих успіхів та яким бачить своє майбутнє, Яна Головацька розповіла кореспондентці "Молодого буковинця". Загалом дівчина настільки розсудливо, по-дорослому міркує, що навіть не віриться, що їй лише 17 років. З нею направду цікаво розмовляти.

"Нас ніколи ні до чого не змушували"

Виявилося, обоє батьків Яни – викладачі ЧНУ. Батько - професор, доктор фізико-математичних наук. Мати – викладачка англійської мови, доцентка. У дівчини є ще двоє старших братів, які свого часу також демонстрували блискучі результати з точних наук. Зараз вони вже дорослі і працюють програмістами. Маючи змалку такий гарний приклад, Яна й сама почала виявляти цікавість до наук. Тобто ніхто над нею особливо не сидів і не змушував вчитися. Навпаки, батьки дозволяли доньці пробувати свої сили в різних напрямках. Навіть читати вона навчилася сама.

"Не думаю, що розум передається генами, - зауважує Яна. – Але я з дитинства бачила приклад батьків, братів, тож і переймала їхню поведінку. Водночас батьки ніколи ні до чого не змушували жодного з нас до якихось занять. Навпаки, давали свободу дій. І просто допомагали вивчати світ довкола, пробувати себе в різних амплуа. Я мала багато захоплень. Одного дня могла розв’язувати математичні задачі, іншого – малювати. До речі, малювання – це ще одне моє хобі.

Пам’ятаю таку історію: коли мені було 4 чи 5 років, я дуже хотіла навчитися читати. Брати вже були на той час дорослі, я бачила, як вони сидять над книжками, і мені також кортіло зрозуміти, що там написано. Але в батьків не вистачало часу, щоби мене навчити. Тож я просто підходила до них, запитувала, як звучить та чи інша літера. І так потроху навчилася читати, причому не по складах, а відразу цілими словами.

Пізніше просила у мами купувати різноманітні книжечки з задачами на логіку. Просто мені подобалося думати. З часом задачі ставали все важчими й важчими…" - каже дівчина.

Свій вибір залишитися у місцевому виші Яна пояснює небажанням змінювати умови проживання. Та й освіта в нас на високому рівні, тож немає сенсу шукати щось інше.

"Не тягнуло їхати з дому, мешкати в гуртожитку. Хотілося залишитися у своїй кімнаті, в рідному домі, там, де звично та зручно. Де не потрібно постійно думати, що би поїсти, і не відволікатися на якісь непотрібні речі – до прикладу, як добиратися кудись через пів Києва. Та й, в принципі, у ЧНУ доволі високий рівень навчання. Тому вирішила залишитися тут", - каже.

У майбутньому Яна планує працювати програмістом. Але де саме – поки не вирішила. Стверджує, що хоче залишитися в Україні, можливо, навіть у Чернівцях.

"Якщо вмієте критично мислити, не поведетеся на фейки"

Цікаво, що хоча дівчина і має нахил до точних наук, проте вона склала ЗНО з української мови та літератури на 200 балів. Як таке можливо? А все просто, зауважує.

"Мені здається, що "технарі", якщо захочуть, можуть досягнути в українській та інших мовах більших успіхів, ніж гуманітарії, - переконана співрозмовниця. – Адже всі мови - це певна аналогія до математики. Тобто, подібно до фізичних формул, існують правила і в мовах. Так, є винятки, але їх можна вивчити. Я не заучувала правила, просто намагалася їх зрозуміти, дуже багато практикувалася. За таким же принципом вивчаю і інші мови. Наразі отримала з англійської С1 – це рівень вільного володіння. Наступним уже буде рівень носія рідної мови. Також на початковому рівні знаю японську, корейську мови, хочу вивчати ще арабську".

Чому так важливо розбиратися у точних науках? Бо це розвиває критичне мислення, що дуже важливо, переконана дівчина.

"Якщо ви вмієте критично мислити, не будете "вестися" на фейкові новини. Ви у всьому бачите причинно-наслідковий зв’язок і вмієте структуризувати інформацію з будь-якої сфери. Тож вас уже не так легко буде зазомбувати", - розмірковує Яна.

Хоча у звичайному житті, зауважує співрозмовниця, олімпіадники – звичайні молоді люди.

"Так, я не витрачаю час на перегляд телевізора. Зате користуюся іншими молодіжними соцмережами. Поміж собою ми не розмовляємо про інтеграли, а спілкуємося, як і всі. "Угораємо" з усіляких мемів, жартуємо. Для мене немає значення, розбираються мої друзі у фізиці, математиці, чи ні. Люди можуть тверезо мислити і без глибокого знання наук. Головне, щоби наші погляди на світ були схожими. Бо зрозуміло, з тими людьми, які вірять, до прикладу, що вакцини нас убивають, мені буде складно спілкуватися…" - зізнається.



[b]Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram[/b