«До маленького Парижа нам дуже далеко»: мешканці нижньої Клокучки просять відремонтувати вулиці їхнього району - фото

Вулиця Чигиринська прилягає до вулиці Гагаріна. Це мікрорайон Нижньої Клокучки. Хоча про неї насправді мало хто знає.

Люди тут позбавлені багатьох благ цивілізації. Одна з жительок вулиці – колишня вчителька Любов Сохацька – звернулася до кореспондентів molbuk.ua

Про це йдеться у публікації "МБ".



"Ми навіть готові заплатити"

На вулиці Чигиринській стоїть ще австрійська бруківка. Під час заміни водомереж кілька років тому багато каменів комунальники повиймали, та так і залишили. На їх місці тепер вибоїни. Крім цього, вулиця дуже круто звивається вгору, а перил немає. Через це в ожеледицю тут можна сильно травмуватися.

Переді мною піднімаються вгору мама з маленьким синочком. Жінка каже: тут неможливо проїхати дитячим візочком. А недавно її син зламав на цих вибоїнах свого першого маленького велосипеда…

Сюди відмовляються заїжджати таксисти, власники автівок. Навіть бригада "швидкої" свариться, що їй доводиться тут оббивати машину, розповідає Любов Сохацька.



Жінка вже багато років просить покращити стан її рідної вулиці Чигиринської та довколишніх Деснянської і Майкопської.

"Нашу Чигиринську як прокладали мережі, то повиймали бруківку і не поклали назад, так вона і стоїть на купі в одному з дворів. То нехай би нам МіськШЕП прислав бригаду, ми навіть готові заплатити, тільки би поклали ті камені на місце. Ми ж не вміємо це правильно зробити. Також перила дуже потрібні, бо як підніматися літнім людям цим крутим пагорбом? А в ожеледь це взагалі небезпечно. А Деснянську та Майкопську треба підсипати, там теж такі ями. Я зверталася якось у колишній департамент ЖКГ, але мені там сказали, що насамперед дбають про вулиці, де їздить громадський транспорт. А з наших вулиць гравій все одно посунеться вниз після дощу", – каже Любов Сохацька.



"Ні пройти, ні проїхати"

Чернівчанка вже в такому відчаї, що хоче писати до мерії відкритого листа з проханням звернути увагу не лише на центр міста, а й на околиці.
"Зараз у нас місто-село. І до маленького Парижа так далеко, що аж душа плаче. Дороги, велике будівництво – усе це проходить повз нас.

Нашою вулицею неможливо ні пройти, ні проїхати. Машини б’ються, таксі не хочуть приїжджати, "швидка" свариться. До кого звертатися? Наш виборчий округ (школа №12) вже десятий рік не має свого представника у міськраді. Виборці дуже озлоблені, зневірені. Ненависть просто зашкалює", – каже жінка.



Вона зауважує, що мешканці мріяли бодай про один на їхній мікрорайон спортивний майданчик, але й це "заглохло".

"Є у нас такий хлопчина-активіст Антон Артеменко, він дуже активно займався освітленням, домагався, щоби в нас був бодай один спортмайданчик для дітей. Але так нічого й немає. Діти як неприкаяні, бігають табунами, під вікнами копають м’яч, а мешканці їх ганяють, бо їм треба машину припаркувати, та й галас заважає. Багато активістів, які виборювали майданчик, уже й повмирали…Ну, як так?!" – мало не плаче Любов Сохацька.









Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram