«Без неї не було би козацької держави»: історик розповів цікаві факти про Хотинську битву

Битва під Хотином польсько-литовського та козацького військ з армією Османської імперії тривала з 2 вересня по 9 жовтня 1621 року.

Про цю подію напередодні 400-річчя Хотинської битви кореспонденти "МБ" спілкувалися з кандидатом історичних наук, науковим співробітником Чернівецького краєзнавчого музею Андрієм Федоруком, йдеться у публікації "МБ" за 2-8 вересня, пише molbuk.ua





У багатьох джерелах стверджують, що тоді під Хотином вдалося завадити планам турків захопити всю Європу. Проте насправді Османська імперія ніколи не ставила собі за мету завоювати Європу, стверджує науковець.

"У Стамбулі не сиділи самогубці"

"Це фантазії. Османська імперія була прагматичною, як усі великі держави. У Стамбулі не сиділи самогубці, там були дуже серйозні політики. За планом щодо війни 1621 року, максимум, що мала намір приєднати імперія, – це території Поділля та Галичини. Їй цього було би достатньо. Бо, по-перше, втрата цих територій стала би сильним ударом по міжнародному престижу Речі Посполитої. А найголовніше – з приєднанням Поділля турки би вирішували козацьке питання. Тобто Поділля перетворилося би на буфер, перешкоджаючи козакам чинити набіги на турецькі міста", – розповідає Андрій Федорук.

Турецька армія була добре загартованою. Адже з 1591 по 1618 рік вона безперервно воювала. Спочатку 15 років проти Габсбурзької монархії. Ця війна закінчилася "внічию". А в 1604 році розпочався її конфлікт із Персією, в якому Османська імперія "з тріском" програла.

Осман Другий, який став султаном у 1618 році, хотів відновити міжнародний імідж держави. Проте не планував великої війни проти Речі Посполитої. Мав намір лише привести територію Молдавського воєводства у повну покірність Османській імперії. Та проблема в тому, що у Хотині з 1595 до 1621 роки перебував польський гарнізон. Це була військова база поляків. І молдавський господар більше був ставлеником поляків, ніж корився султанові. Тож із Хотина польська сторона могла впливати на внутрішні справи Молдавської держави. Тому Османська імперія звернулася до поляків із вимогою покинути Хотин. Результатом стала Цецорська битва, в якій війська Речі Посполитої зазнали поразки.

"Ця поразка засвідчила у Стамбулі, що тепер можна починати велику війну проти Речі Посполитої", – переконаний науковець.

Осман Другий вирішує йти на Річ Посполиту війною. А польський король Сигізмунд Третій розуміє, що без козаків йому не обійтися. Він пообіцяв козакам "золоті гори". Тому ті, зібравши раду, вирішили доєднатися.

Запорозьке військо було дуже досвідчене

"Запорозьке військо, яке прибуло на службу полякам (бо козаки не воювали задарма, їм за це платили гроші), – це була добре організована озброєна армія, яка налічувала від 45 до 47 тисяч осіб, – розповідає Андрій Федорук. – У цей похід відправлявся не будь-який козак. На козацькій раді визначили критерії тих, хто піде на війну з турками. Критеріїв було три. Перше – це козаки, які мають добре озброєння (у першу чергу вогнепальне), друге – мають коня і третє – у яких є досвід війни з турками. Таких вояків набралося майже п’ятдесят тисяч. Тож у 1621 році під Хотин відправилася добре озброєна козацька армія. Козаки навіть мали свою артилерію – 23 гармати (3 залізних і 20 мідних)", – зауважує історик.

Широко прославився у Хотинській битві Петро Сагайдачний. Перед цим він був полковником Війська Запорозького, їздив на перемовини до польського короля щодо участі козаків у битві.

"На час Хотинської битви Петру Сагайдачному було 42-43 роки, – провадить Андрій Федорук. – Ця війна прославила його. Щодо його смерті існують різні версії. В історичних джерелах насправді немає інформації щодо поранення Сагайдачного стрілою під Хотином. Натомість є дані про вогнепальне поранення в руку з яничарки – турецької рушниці, яке він отримав ще перед початком бойових дій. Сагайдачний прибув під Хотин раніше, ніж усе козацьке військо, бо він їхав із Варшави з перемовин з польським королем. Тим часом Ян-Кароль Ходкевич, який керував військовими силами Речі Посполитої, дуже хвилювався. Адже перші турецькі підрозділи вже підходили, а козаків усе не було. Польсько-литовського війська налічувалося 42-43 тисячі – проти фактично стотисячної армії Османської імперії (а з військами васалів ця кількість складала майже 150 тисяч). Тому на козаків покладали дуже великі надії.

Продовження читайте у наступному номері МБ, згодом - на сайті molbuk.ua


Ілюстрації надані Андрієм Федоруком












Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram