У свої 73 жінка встигла сплести весільні вінки мало не всім дівчатам у селі.
Каже, що перший свій вінок сплела нареченому, бо не було умільців цієї справи. А згодом її покликали плести вінок для нареченої. Так і полюбила цю справу, йдеться в публікації "МБ".
– Я купувала на базарі в Чернівцях квіточки, вони були трохи величенькі. А вінок весільний плететься як шапочка. І тому він виходив завеликий для голови дівчини. От я собі і вигадала робити квіти зі стрічок. Брала велику голку, намотувала стрічку на дротик, і робила такі дрібненькі квіточки, – розповідає пані Ольга.
Вінкоплетінням жінка займається вже 40 років. Зараз вже хоче залишати цю справу через брак сил. Каже, що навчила плести й інших жінок у селі, які будуть продовжувати ці традиції.
– Вінок одночасно плетуть багато жінок. Починаємо з піснею. Для кожного етапу роботи є своя пісня, яка передавалась поколіннями. Так і співаємо цілий вечір, доки не завершимо. Коли вінок готовий, батьки ним, і калачами з сіллю, благословляють наречених. Діти дякують, цілують калачі та руки батьків. Потім на голову молодій одягають вінок. Він складається з двох частин: ободочка і шапочки. І вже на голові нареченої вони зшиваються разом. Нареченому зашивають маленький букетик до сорочки. У них наречені йдуть запрошувати гостей на весілля, – каже жінка.
– Вінок плететься з мірти (ред. самшит) та квітів. Також туди вшивається калина, жито та гроші. Жито – щоб наречені були багаті, калина – щоб були гарні і довго жили, а гроші – щоб їх у домі вистачало. Перші пучки вінка тричі мають пов’язати ниткою батьки, але треба тісно, щоб наречені добре жили.
Кожен колір квітів у вінку має своє значення. Зелений – колір відродження життя, весни та буяння, червоний – колір любові, жовтий – колір сонця та тепла, білий – ніжність та чистота, синій – колір води, основи життя, фіолетовий – запорука вірності та сімейної злагоди. До вінка пришиваються сім стрічок цих же кольорів.
– Це оберіг сімейного щастя. Колись наші родичі плели такі вінки і зберігали їх все життя. Навколо у селах таких традицій вже немає, а в нас вони ще збереглися. Цей обряд існує вже більше сотні років. На жаль, зараз молодь не дуже хоче цьому вчитися. Але ми стараємося вже ж зберегти такий звичай. Бо кожна мама чекає, щоб покласти своїй дитині вінок на голову і благословити її, – розповідає майстриня.
Розповідає, що під час плетіння вінка для нареченої, плететься ще один вінок на ікону в хаті. Він має стояти у батьків до майбутніх хрестин і є своєрідним оберегом. Його плетуть, щоб Бог допоміг дочекатися онуків.
Ще один вінок плетуть для старостів, і для них співають пісень.
– За своє життя я сплела вже сотні вінків. У кожній хаті в селі, де є дівчина, я була. Була і кілька разів в одній хаті, якщо є двоє-троє дітей. У нас в Хрещатику цінують цю традицію. Колись вінки зберігали в навісних скринях. У селі є навіть вінок, якому 100 років, вже наречених немає, а вінок все стоїть, – зазначає пані Ольга.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
