На городі буковинки за мить утворилося величезне провалля – відео

Напередодні ввечері після рясного дощу мешканка села Рукшин Людмила Адажій почула у підвалі сильний шум води.

Жінка не надала цьому великого значення. Вранці ж 21 червня, вийшовши поглянути на город, не повірила власним очам! Там, де ще вчора наливалися сонцем кущі помідорів, чорніло кругле провалля діаметром у вісім та глибиною в шість метрів. На дні ями виднілася вода. Набрала номер рятувальників.

Про це йдеться у публікації "МБ" за 1-7 липня, пише molbuk.ua



"Не знаю, куди подітися з дітьми"

Ще добре, каже пані Людмила, що то було свято, ніхто не працював. Інакше вона точно вже з самого ранку пішла би з дітьми на город. Хтось із малечі міг би побігти наперед і, чого доброго, впасти туди. У жінки, до речі, троє дітей: 17-річний син, трирічна та 11-місячна донечки. Вона – мати-одиначка, виховує дітей сама. Хата, в якій мешкає, залишилася від покійних батьків. Зробила у ній ремонт, провела воду, газ. Город площею 60 соток обробляла сама. Хоч і важко, все ж дає раду собі та дітям.



Тепер родина залишилася без даху над головою. Адже земля провалилася приблизно за пів сотні метрів від будинку, утворивши розлогу павутину тріщин. Жінка з дітьми остерігається ночувати вдома: каже, постійно є страх, що будинок разом із ними провалиться під землю. Тому поки що ночує у далеких родичів. Лише вдень приходить до рідної хати поратися по господарству, дати їсти курям та свиням. Днями збирається до голови ОДА Сергія Осачука просити допомогу – виділити помешкання в іншому кутку села, де безпечно.

"Залишилася сама, з дітьми і без даху над головою. Ще й городину боюся тепер збирати – бо ж раптом провалюся. Вся моя праця пішла намарно, а скільки я біля того городу наробилася… Коли дивлюся в те провалля, помічаю, як вода піниться і крутяться вихори. Страшно. Коли ходжу городом, здається, земля під ногами просідає і я от-от провалюся… З осені почнеться дитсадок, школа, то не знаю, куди маю подітися з дітьми. Не буду ж увесь час у родичів сидіти. Тому збираюся до губернатора на прийом – просити житло. Може, допоможе нам", – зітхає Людмила Адажій, тримаючи на руках Тетянку. Білява дівчинка усміхається і показує три пальчики – мовляв, їй уже три рочки. На щастя, вона ще не усвідомлює біди, в якій опинилася родина…



Яму засипали землею

Провалля наразі обгородили червоними стрічками та спостерігають, чи не збільшується. За словами секретаря Рукшинської сільради Ігоря Гайсенюка, поки що яма не збільшується, тож є надія, що вона залишиться на початковому рівні і не дійде до будинку. Та все ж зараз там небезпечно для родини з дітьми. Тому на черговій сесії депутати сільради звернулися до Чернівецької облради та Дністровської райадміністрації про виділення матеріальної допомоги Людмилі Адажій, якщо таки доведеться її відселяти звідти.



Це вже не перший такий випадок на цій території, каже Ігор Гасейнюк.

"Років 15-20 тому в Рукшині біля потічка, на який в народі кажуть Пугачівка, теж така яма утворилася. Власники ділянки засипали її землею. Возили грунт фірою, запряженою кіньми: вантажівкою боялися, щоби не провалилася. Відтоді більше там нічого не відбувалося", – розповідає чиновник.

За висновками Чернівецької філії ПрАТ "Геотехнічний інститут", це орієнтовно шостий або сьомий випадок карстових провалів на території Рукшина, починаючи з 50-их років минулого століття.

"Провали – як і теперішній – виникали на низьких терасах або заплаві струмка – правої притоки Дністра. Утворення карстових форм зумовлене наявністю в геологічному розрізі території сильнорозчинних сульфатних порід – гіпсів... На розглядуваній території розміщення нового будівництва і збереження існуючої забудови є небезпечним і проблематичним та створює загрозу життєдіяльності населення. Доцільно уважно спостерігати за цією територією і в разі утворення якихось закритих понижень у рельєфі вживати застережних заходів", – йдеться у висновку експертів інституту.

"Це нормальний природний процес"

Професор кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії ЧНУ Богдан Рідуш пояснює, що карстові процеси – звичне явище на території Придністров’я.

"На території області, зокрема в Придністровському межиріччі, поширена верства гіпсу потужністю 20-30 метрів. Гіпс легко розчиняється підземними та поверхневими водами, при цьому утворюються порожнини. Такі формації називаються карстом. Це нормальний природний процес. Усім добре відомі великі карстові печери протяжністю сотні кілометрів, як-от "Попелюшка", – розповідає науковець.



Провали на цій території трапляються періодично. Тут, у долині річки – притоки Дністра, гіпс підходить ближче до верху, і через це й провали "доростають" до поверхні. Утім, небезпеки, що все село піде під землю, немає, стверджує Богдан Рідуш. Адже оселі знаходяться вище, там, де шар глини більший, ніж гіпсу. Завдяки великій кількості глини такі провали "самозаростають". А от у межах заплави річки вони можуть траплятися.

Утім, у світі є заселені території, де такі провали відбуваються масово. До прикладу, у місті Кунгур Пермського краю, вирви утворюються просто посеред міста. Тим не менш, там живуть люди.
"Загалом територія поширення гіпсового карсту тягнеться на багато кілометрів вздовж Дністра з обох берегів від польського до молдавського кордонів. Там все залежить лише від інтенсивності процесів, покривної товщі і, можливо, рівня води. Бо якщо гіпсовий пласт уже осушений і води в ньому немає, то і обвалів майже немає. А там, де вода перебуває на рівні підземних вод, процес відбувається інтенсивніше. Очевидно, ймовірність обвалів зростає і після дощів, адже і цей випадок співпав із проливними дощами", – пояснює фахівець.

Тут може бути продовження печери "Попелюшка"

Професор припускає, що у районі Рукшина може пролягати велика лабіринтова печера, яку було би цікаво дослідити.

"Але, судячи з того, що вона знаходиться доволі глибоко, то або наполовину, або більшою мірою затоплена. Може бути така ж ситуація, як у селі Данківці на Хотинщині. Там теж на початку 90-их років утворився провал глибиною 25 метрів. Ми туди спускалися і з’ясували, що це фактичне продовження печери "Попелюшка". Це був величезний затоплений лабіринт, який, можливо, тягнувся і до Рукшина", – зазначає співрозмовник.

Такі провали трапляються довкола Хотина і східніше, до прикладу, у селі Мамалига Дністровського району, а також на частині Молдови, провадить науковець. Інтенсивний карст – на Заставнівщині (у селі Борівці колись утворилося два провалля просто посеред городів) та у напрямку міст Городенка-Тлумач Івано-Франківщини. Спостерігається він і на хмельницькому боці вздовж річки Збруч. Та найбільше гіпсових печер у світі – у Чортківському районі Тернопільщини. Запобігти цим природним процесам навряд чи можливо. Просто перед обранням ділянки для будівництва житла слід враховувати висновки геологів щодо її безпечності.

"Цей гіпс, до речі, є під Садгорою на глибині 60 метрів. Але оскільки там рух підземних вод уповільнений, розчинення не відбувається, і провалів, відповідно, немає. У 80-их роках минулого століття навіть розгорнули спеціальну програму з дослідження карстонебезпечності Садгори. Проте результати цих досліджень засвідчили, що тут жодної небезпеки немає завдяки значній глибині, на якій залягає гіпс", – додає Богдан Рідуш.

Придністров’я – одна з небагатьох територій у світі такого значного поширення гіпсового карсту. Позмагатися з нею в цьому може хіба що Пермський край на Передураллі (Російська Федерація). Тобто вона є унікальною.

"На основі нашого гіпсового карсту була розроблена і удосконалена теорія гіпогенного карсту – тобто промивання порожнин не дощовими, а напірними підземними водами. З’ясувалося, що саме вони відіграють більшу роль у розчиненні порід, ніж дощові опади", – зауважує професор.
До речі, гіпс – це продукт моря, яке мільйони років тому хлюпотіло на довколишніх землях.

"Точніше, це продукт мілководної, сильно прогрітої лагуни. Гіпс сьогодні ніде не відкладається в морях, а 13,5 мільйона років тому вода у лагунах мала температуру 40 градусів і більше. Там нічого не жило, крім ціанобактерій. І ось гіпсові кристалики випадали на поверхню цих ціанобактерій, які потім гинули, далі з’являлася нова колонія ціанобактерій, які знову покривалися гіпсовими кристалами. І так за 200 тисяч років накопичилося до 40 метрів гіпсу. Зате тепер завдяки ціанобактеріям ми маємо з чого виготовляти гіпсову штукатурку, плити та інше. Такий собі "морепродукт", – усміхається професор.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram