Район вулиці Південно-Кільцевої, або ж по-народному "Южки", – один із тих, куди легко дістатися. Маршруток і тролейбусів сюди їздить достатньо.
І взагалі "Южка" – доволі самодостатній район. Тут є великі школи, дитсадки, спортивні комплекси та гуртки на різний смак. Більшість доріг – у порівняно доброму стані, облаштовані дорожніми знаками та освітлені вночі. Не дивно, що мешканці хвалять свій мікрорайон. Хоча без ложки дьогтю не обійшлося.
Кореспондентка "МБ" дізнавалася, що турбує жителів "Южки", йдеться у публікації "МБ" за 1-7 липня.
"Багато майданчиків і мало машин"
Виходжу з маршрутки №12 на кінцевій зупинці тролейбусів. Неподалік салону краси за столиком сидять кілька жінок. Одна з них, власниця салону краси Ірина Малюта, нарікає на те, що часто немає води та світла, причому навіть без попередження. Через це доводиться клієнтів відправляти ні з чим.
"Ми, підприємці, щомісяця сплачуємо чималі податки, оплачуємо комунальні послуги і видаємо зарплату працівникам. А через постійні відключення у нас збитки. От і зараз були змушені всіх клієнтів відправити додому, бо немає світла та води", – каже підприємиця. Але додає, що в цілому район дуже гарний.
Позитивно відгукується про свій житловий масив мешканка будинку №19-А Людмила Романюк. Жінка розповідає, що колись переїхала сюди з проспекту Незалежності і не жалкує.
"Спочатку не хотіла переїжджати, але невдовзі переконалася, що добре зробила, – зауважує пані Людмила. – Тут тихо, спокійно. Багато дитячих майданчиків і мало машин. Єдине, що подекуди між будинковими проїздами вщент розбитий асфальт. До прикладу, біля будинку №23. Там машиною проїхати неможливо".
Під деревом у затінку на лавочці сидять молода матуся Ірина та її мама – пані Ніна. Поруч у візочку дрімає немовлятко, а старша дитина грається на майданчику. Справжня ідилія. Жінки підтверджують: тут таки справді добре.
"У нас дуже спокійний, затишний район, багато зелені. Для сімей із дітьми – саме те! – каже пані Ірина. – Ми раніше мешкали у центрі, то можу порівняти. У центрі практично ніде з дітьми погуляти. Ну, пройшовся вулицею Кобилянської – та й усі розваги. Ні від спеки нема де сховатися, ні від дощу. Машин багато, весь час доводиться дихати забрудненим повітрям. Дитячих майданчиків майже немає. А тут їх багато, і зелень довкола. Краса!
"Тут світлофори всюди є на переходах, дороги освітлені. А на площі Пресвятої Марії, де я мешкаю, навіть вночі світло не вмикають. Дітям ніде гратися, от вони знаходять собі розваги самі і доламують все довкола", – додає пані Ніна.
Єдине, на що скаржаться жінки на Южці, – це знову ж таки проїзди між будинками. Мовляв, деякими з них ні пройти ні проїхати. А ще додають, що було би добре облаштувати всюди, де можливо, пандуси. Це би значно полегшило прогулянку з дитячими візочками. Не кажучи вже про маломобільних людей, для яких це не просто полегшене пересування, а життєва необхідність.
"За таке треба бити по руках"
Поблизу однієї з багатоповерхівок натрапляю на двірничку. Вона завзято підмітає тротуар. В її особі знаходжу безцінне джерело інформації: Валентина Четецян працює двірничкою вже майже 50 років і знає тут кожен закапелок.
"Я ще від ранку вдома не була – ніколи відпочивати, треба завершити прибирання, – каже Валентина Дмитрівна. Стрілки годинника на той момент показували час близько 17.00. – Прибираю доволі велику територію. Бачите – оцей майданчик, той газон площею 6,5 метра, будинок №23 і он та дорога, яка має 1228 метрів довжини, 9,85 ширини. Еге ж, я вже всі ці цифри напам’ять вивчила, бо щодня тут замітаю. Намагаюся все робити на совість. Коли довкола чисто, сплю спокійно".
Те, що пані Валентина це каже "не для камери", а справді переймається чистотою свого району (свого, бо і мешкає неподалік), відразу видно. Жінка старанно вишпортує всі недопалки та інше дрібне сміття.
Зауважує, що раніше люди менше смітили, були більш культурними.
"А зараз усім усе по цимбалах. Щойно прибереш, уже знову насмічено. Егоїсти", – скаржиться двірничка. І пропонує мені провести невеличку екскурсію довколишніми дворами. Мовляв, зараз вона мені продемонструє рівень людської вихованості.
Починаємо з позитиву: милуємося неймовірної краси квітами, висадженими біля одного з будинків. Це, каже Валентина Дмитрівна, місцеві мешканки висаджують, доглядають.
За одним із магазинів, перед будинком №23, утворилася величезна калюжа. Тут завжди вода, зауважує жінка. Вона застоюється і тхне, розповсюджуючи сморід у вікна помешкань. Проблему вирішити можна – достатньо облаштувати територію стічною канавою.
Поки йдемо, двірничка вказує мені на придорожні зелені смуги, зарослі високою травою. Не довго думаючи, жінка залазить у гущу трави і міряє її висоту відносно свого зросту. Зелень сягає вище коліна.
"Ану, сфотографуйте це! – просить жінка. – Не боюся показатися в газеті, бо я дуже не задоволена! Хіба ж це косіння?! За 46 років вперше таке бачу! Що це за робота?! За таке треба бити по руках!"
"Може, комунальники сюди ще просто не добралися, то й не покосили", – припускаю.
"Та ні, косили вони, гроші взяли!" – заперечує пані Валентина. Вона приводить мене до зеленої території під багатоповерхівкою. Чутно запах нечистот, а ще всюди сміття. Навіть на деревах застрягли шматки целофану. Скидається на те, наче тут давно не прибирали, але жінка наголошує: навела лад за день перед цим.
"Це мешканці будинків кидають із вікон. Напісяють, вибачте, у пляшки і жбурляють із балконів. Мені колись отака пляшка в голову влучила, я впала непритомна. Якось нарахувала на невеликій ділянці 186 (!) пляшок. Та що лише не кидають із балконів: пакети з недопалками, нечистоти…" Купи скла всюди. Он, бачите, в мене палець забинтований? Це я порізалася об розбиту пляшку, коли прибирала…Погані люди", – у Валентини Дмитрівки від гіркоти аж сльози виступили.
Дорогою з "Южки" зауважила, як заросла хащами територія довкола озера. Там, певне, теж, якщо покосити, купа сміття буде… Таки проблема у нас… І з косінням трави в місті, і взагалі з людьми…
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
