Історія із затриманням 13-річної українки в Польщі: дитину виправдали, але родині досі погрожують

Родина українських емігрантів Іовенків живе у Варшаві вже 5 років. Глава сім’ї має невеличкий власний бізнес – допомагає співвітчизникам з України облаштуватися в Польщі та Чехії після переїзду та розпочати власну справу. Однак попередній досвід проживання в Польщі аж ніяк не підготував його до історії, яка трапилася з його дитиною, – і яка вилилася родині у вже рік нервів, судів, погроз та вимушену розлуку зі старшою донькою. А саме це чекало на Іовенків після того, як їхню неповнолітню дитину звинуватили у крадіжці та піддали приниженню і знущанням.

Про скандал із затриманням доньки українців у Польщі OBOZREVATEL розповідав ще навесні. Неприпустимий випадок із неповнолітньою українкою відбувся у Варшаві взимку 2020 року. 21 січня 13-річна Маргарита на прохання батька, Антона Іовенка, пішла до супермаркету мережі "Biedronka", аби дещо купити.



"Маргариту затримали в магазині начебто через те, що вона вкрала… упаковку презервативів. Охоронець завів її в підсобне приміщення, там принижував, фотографував, погрожував їй… Казав: "Якщо не будеш рівно стояти, я тебе вдарю – і ти нічого не доведеш". Нецензурно висловлювався. Директорка магазину, яка була свідком того, що відбувалося, ніяк не втрутилася в ситуацію й не захистила мою доньку", – розповідаючи про пережите, Антон досі не може стримати емоцій. Хоча з часу тих подій минув уже майже рік.

"Співробітники магазину викликали поліцію. На виклик прибули поліцейські, чоловік та жінка. Вони скували Марго руки за спиною, наче вона не переляканий підліток, а затята рецидивістка, і повезли до нас додому. Коли приїхали до нашого під’їзду, поліцейські зі словами "Ми тобі не носильники" почепили дитині її важкий шкільний рюкзак на скуті і вже посинілі руки – і змусили нести на 4 поверх, де ми живемо… Коли зайшли до квартири, вони не представились. І відмовлялися зняти кайданки, поки я не підписав папір, що дитину мені передали цілою і неушкодженою… Я був сам на сам з ними. Зі мною був найменший переляканий син. І я підписав, аби не зробити ще гірше", – пояснив чоловік.

За словами Антона Іовенка, коли поліцейські пішли, йому знадобилося чимало часу, аби заспокоїти нажахану доньку. Не одну годину він із дружиною провів, розмовляючи з Маргаритою – і переконуючи її зізнатися, чи дійсно вона не вчинила нічого протизаконного. Дитина наполягала, що ні в чому не винна. Тож батьки вирішили захищати Маргариту за будь-яку ціну.

У Польщі дрібні крадіжки передбачають адміністративну відповідальність – за умови, що сума вкраденого не перевищує 500 злотих. У такому разі справа завершується в суді, який за умови доведеності провини людини присуджує їй мінімальний штраф. У більшості випадків справа до суду не доходить: якщо польську дитину ловлять на гарячому, батьки за зверненням адміністрації магазину просто сплачують вартість вкраденого, проводять із дитиною виховну бесіду вдома – і забувають про те, що трапилося, як про страшний сон.

Проте у випадку Іовенків все сталося зовсім не так. Оскільки ні Маргарита, ні її батьки зі звинуваченнями не погоджувалися – альтернативи суду не було. Через карантин процес відтермінували на пів року, аж поки у серпні 2020-го не завершився судовим вердиктом: невинна.

Історія майже річної давнини стала також причиною розлуки родини Іовенків зі старшою донькою. Маргариті щодня, ідучи до школи, доводилось минати місцевий відділок поліції. І вона частенько бачила своїх кривдників. Тож зрештою батьки згодилися на її благання дозволити їй поїхати з Варшави: вже кілька місяців Марго живе в Києві з бабусею.

Намагаючись домогтися справедливості, чоловік звертався до українського консульства у Польщі – там, розповідає, його спершу намагалися переконати "відшкодувати збитки", не дуже зважаючи на запевнення Антона Іовенка, що він вірить своїй дитині, яка присягається, що нічого не крала.

За майже рік чоловік написав десятки листів та звернень – куди тільки можна. Втім, і з польської поліції, і від українського президента він переважно отримує відписки.

Зрештою Антонові вдалося через суд змусити прокуратуру таки взятися за розслідування ситуації з його донькою. І цим спровокував завуальовані погрози на свою адресу.

На сьогодні судову справу проти моєї дитини за звинуваченням у крадіжці закрито. У цивілізованому суспільстві це означає, що дитина не злочинець, що вона ні в чому не винна. Однак у своїх свідченнях у межах розслідування за моїм зверненням управляюча магазину вдається до завуальованих погроз: вона чітко зазначає, що знає, де ми живемо і в які магазини ходимо. ЇЇ зацікавленість цією інформацією і те, що вона вважала за необхідне про це прямо заявити, розцінюю саме як погрозу, як залякування. Ба більше: управляюча та охоронець магазину звинувачують мою родину в тому, що ми крадемо спеціально, що ми – аферисти. А прокурор неофіційно радить нам "втихомиритись", вона – на боці тих, хто ображав мою дитину. Вона відкрито нам заявляла, що ми аферисти та крадії. Прокуратура нічого не робить, а тільки зволікає зі справою", – переконаний Іовенко.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram