Група американських медиків спостерігала за пацієнтами, які перенесли COVID-19 в легкій або середній формі. Їм вдалося зробити кілька цікавих висновків, які можуть розкрити одну із загадок коронавірусу.
Згідно з результатами дослідження деякі пацієнти не тільки легше переносять хворобу, а й після неї отримують тривалий імунітет до повторного зараження.
Дослідження також висвітлює питання, чому це відбувається. Результати були опубліковані в авторитетному виданні Cell.
Дослідники вивчали зразки крові пацієнтів, які перехворіли на коронавірус в Бостоні навесні і влітку поточного року. Їх цікавили антитіла в крові пацієнтів через тривалий час після того, як хворобу було переможено.
За словами Дуейна Веземанна, доцента Гарвардської медичної школи, медики виявили, що існує категорія пацієнтів, які швидко виліковуються від коронавірусу, а рівень антитіл в їхній крові після цього сягає високих показників.
Це свідчить про те, що організм готується до захисту від атак того ж самого вірусу в майбутньому, пояснює Веземанн.
Дослідники розділили пацієнтів на дві групи, залежно від того, чи зберігалися антитіла, в тому числі імуноглобулін-G (IgG), в крові протягом декількох тижнів після хвороби.
З’ясувалося, що у більшості пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, рівень igG в крові падав до вкрай низьких показників приблизно за 3−4 місяці. Таким чином, пацієнти, що одужали в травні, до вересня-жовтня вже знову опинялися фактично беззахисними перед вірусом.
І лише у 20% пацієнтів рівень і за чотири місяці залишався так само високим, як відразу після одужання. Причому у деяких з них кількість антитіл до коронавірусу навіть дещо зростала з часом.
Вивчивши історії хвороб цих пацієнтів, дослідники з’ясували, що в період хвороби у них в середньому були симптоми протягом десь 10 днів.
Водночас середній період наявності симптомів у тих 80% пацієнтів, у яких рівень антитіл після хвороби знижувався, становив 16 днів.
Ще однією істотною розбіжністю стали генетичні відмінності в будові і кількості двох типів клітин імунної системи (T- і B-клітини). Ці клітини відіграють найважливішу роль в роботі "імунної пам’яті" і захисту організму від загроз, з якими він вже мав справу.
За словами Веземанна, отримані дані вказують на те, що імунна система у цих 20% не тільки більш агресивно зустрічає вірус, але й краще виробляє клітини, здатні захищати організм в довгостроковій перспективі.
Наступним завданням стане з’ясування причин, за якими пацієнти, що входять в ці 20%, мають такі відмінності в будові імунної системи. Це може мати серйозне значення для розуміння того, як загалом працює імунітет людини.
Поки ж очевидно, що йдеться про генетичну спадковість. Деякі люди мають вроджений захист від такого роду вірусів, як Sars-Cov-2.
