Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

12 травня
Дев'яти мучеників Кизичеських



Дев'ять святих мучеників - Феогнид, Руф, Антипатр, Феост, Артема, Магн, Феодот, Фавмасій і Филимон жили в місті Кизик, які перебували в Малій Азії на березі Мармурового моря. Вони були вихідцями з різних місцевостей, різного віку: і юні, як святий Антипатр, і старенькі, як святий Руф; займали різне становище в суспільстві: серед них були і воїни, і селяни, і городяни, і клірики. Християнство в Кизике почало поширюватися ще з часів проповіді святого апостола Павла. Але гоніння язичників привели до того, що частина християн втекли з міста, інші ж тримали віру Христову в таємниці. Тому в кінці III століття Кизик був значною мірою язичницьким, хоча там і була християнська церква. Такий стан в місті засмучував істинних християн, які прагнули утвердити Христову віру.



Святі Дев'ять мучеників сміливо сповідували Христа і безбоязно викривали язичницьке нечестя. Їх схопили і представили на суд правителю міста. Протягом декількох днів вони піддавалися тортурам. Після їх ув'язнили і знову виводили з неї, обіцяючи свободу за зречення від Христа. Але доблесні воїни Христові продовжували славити ім'я Господа... Усі дев'ять мучеників були усічені мечем († бл. 284-292), і тіла їх поховали біля міста.

Коли в 324 році східною половиною імперії став правити святий Костянтин Великий (306-337 і припинилися гоніння на християн, Кизичеські християни дістали із землі нетлінні тіла Дев'яти мучеників і поклали їх у храмі, побудованому на їх честь.

Від святих мощей відбувалися численні чудеса: біси виганяли, хворі зцілювались, видужували уражені лихоманкою, повертався розум
до божевільних. Віра Христова утверджувалася в місті завдяки заступництву святих мучеників, багато хто язичників приймали християнство.

Коли запанував Юліан Відступник (361-363), язичники Кизикa звернулися до нього зі скаргою на християн через руйнування язичницьких храмів. Юліан наказав відновити їх, але не дозволив обмежувати християн, які жили в місті, яких було багато, і він боявся народного обурення. Однак розпорядився укласти в темницю єпископа Єлевсія. Після загибелі Юліана єпископ Єлевсій отримав свободу, і знову в Кизику засяяло світло Христової віри під заступництвом святих мучеників.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram