Гіперсексуальність – це підвищений сексуальний потяг. При підвищеному сексуальному потязі збільшується потреба в сексуальному задоволенні.
Про це пише clutch.ua
А для досягнення потреби в сексуальному задоволенні потрібна висока сексуальна активність. Таким чином, при гіперсексуальності змінюється сексуальна поведінка.
Кількість сексуальних контактів при гіперсексуальності, тобто при підвищеному сексуальному потязі, збільшується.
Але не це є визначальним. Кількість сексуальних контактів може бути великим і в нормі, наприклад, у чоловіків при високому рівні тестостерону.
До того ж, у сексуальній поведінці в кількісному відношенні межа між нормою і патологією дуже розмита. З метою визначення інтенсивності сексуального життя проводилося відповідне соціологічне дослідження методом опитування.
Було опитано велику кількість постійних гетеросексуальних пар і отримані результати статистично оброблені. Середньостатистична частота сексуальних контактів опитаних пар коливалася від кількох разів на тиждень декілька разів на місяць.
Але навіть в одних і тих же людей в різні періоди часу сексуальні переваги відрізняються настільки, що ніяка статистика не може відобразити справжню картину. Норм сексуальної активності, єдиних для всіх людей, не існує!
Визначальним у зміненій сексуальній поведінці при гіперсексуальності є не кількісні, а якісні зміни. Сексуальні партнери часто і з легкістю змінюють один одного, стосунки з сексуальними партнерами короткочасні.
Сексуальність заступає собою всі інші життєві інтереси.
Такі життєві аспекти як сім'я, робота, хобі, відступають на другий план, а на перший план виходить сексуальність. Основною ознакою (або симптомом) гіперсексуальності є якісно змінена сексуальна поведінка, при якій сексуальність стає сенсом життя.
Гіперсексуальність: норма чи патологія?
В сексопатології гіперсексуальність визначають як сексуальну дисфункцію, тобто розлад сексуальної функції. Гіперсексуальність в сексопатології має ще й іншу назву – гіперлібідомія. Для позначення поняття підвищеного сексуального потягу вживаються кілька термінів.
Трохи про ці терміни і про їх походження:
- гіперсексуальність – від грецького hyper "над, вище" і латинського sexus "пол";
- гіперлібідомія – від грецького hyper "над, вище" і libido – бажання, потяг, прагнення; в сексології термін лібідо означає сексуальний потяг;
- еротоманія - від грецького eros "любов" і mania "божевілля";
- андроманія – від грецького andros "чоловік" і mania "божевілля" - андроманією називають підвищений статевий потяг у жінок;
- німфоманія – синонім терміна андроманія – підвищений статевий потяг у жінок;
- сатиріаз – підвищений статевий потяг у чоловіків.
Терміни німфоманія і сатиріаз виникли за аналогією з персонажами давньогрецької міфології – німфами та сатирами, природними божествами, які відрізнялися підвищеною сексуальністю.
В давньогрецьких міфах німфи заманювали подорожніх у ліси для сексуальних утіх, хтиві сатири віддавалися пияцтву і переслідували німф своєю любов'ю, а часто бувало, що німфи і сатири разом гралися в лісах на схилах гір.
У сучасному вживанні терміни гіперлібідомія, еротоманія, андроманія, німфоманія і сатиріаз – синоніми терміна гіперсексуальність.
За статистикою гіперсексуальність діагностується у 3-6% населення - як у чоловіків, так і у жінок.
Хоча чоловіча гіперсексуальність зустрічається все-таки частіше.
Сексуальний потяг може підвищуватися і в нормі - при вживанні деяких продуктів: горіхів, бананів, фініків, риби, авокадо, петрушки, паростків пшениці, меду, бджолиного пилку; при використанні ароматичних масел вербени, жасмину, гвоздики, мускату, троянди, апельсина, шавлії; при прийомі тонізуючих препаратів і адаптогенів, таких як екстракти елеутерококу, женьшеню. Нормалізація режиму праці і відпочинку, повноцінний сон, фізичні вправи і спорт, перегляд еротичних або порнографічних фільмів приводять у деяких людей до підвищення сексуального потягу. У жінок сприяє підвищенню лібідо гімнастика для м'язів промежини.
Загальноприйнятої класифікації гіперсексуальності не існує. Вчені не прийшли до єдиної думки, що ж таке гіперсексуальність – це сексуальна залежність, або розлад особистості, або варіант норми? Але в одному вчені одностайні – вони диференціюють фізіологічну і патологічну гіперсексуальність. З визначення випливає, що патологічну гіперсексуальність викликають патологічні зміни в організмі, простіше кажучи – хвороби. Фізіологічна ж гіперсексуальність виникає при відсутності таких. Фізіологічна гіперсексуальність часто виникає в певні вікові періоди. Зростає рівень сексуального потягу у період статевого дозрівання, в деяких випадках при клімаксі. Можливі прояви гіперсексуальності під впливом психологічних (психогенних) факторів. У рідкісних випадках встановити причину фізіологічної гіперсексуальності не вдається і у таких випадках гіперсексуальність пропонується класифікувати як сексуальну дисфункцію, що виникла з невідомих наразі причин (як ідіопатичну). Існує думка, що на формування гіперсексуальної поведінки може впливати генетична схильність та соціальне середовище (соціум).
Німфоманія і сатиріаз внесені в Міжнародний класифікатор хвороб (МБК-10) Всесвітньої організації охорони здоров'я під шифром F52.7 – "Підвищений статевий потяг" і "Сексуальна дисфункція, не обумовлена органічними порушеннями і хворобами".
Причини виникнення патологічної гіперсексуальності
Причини виникнення патологічної гіперсексуальності можуть бути найрізноманітніші, але всі їх можна розділити на дві великі групи: органічні (пухлини, травматичні порушення, гормональні дисфункції) і психічні.
Причому патологічна гіперсексуальність може бути симптомом хвороби, а може бути її наслідком.
Але в будь-якому випадку при патологічній гіперсексуальності вона вторинна по відношенню до основного захворювання. При проявах патологічної гіперсексуальності слід лікувати основне захворювання, яке призвело до появи гіперсексуальності.
Часто німфоманією називають будь-який прояв жіночої гіперсексуальності, а сатиріазом – чоловічої.
Але це неправильно. Міжнародний класифікатор хвороб визначає німфоманію і сатиріаз як підвищений статевий потяг, прояв якого не викликано патологічними процесами в організмі.
Якщо виникнення гіперсексуальності викликала хвороба і гіперсексуальність є проявом цієї хвороби, то це вже патологічна гіперсексуальність. Згідно сучасної класифікації хвороб патологічна гіперсексуальність не має самостійного статусу.
Патологічна гіперсексуальність є симптомом або наслідком певної хвороби.
Можливо також проявом гіперсексуальності під впливом алкоголю або наркотиків через порушення підкіркових структур і послаблення самоконтролю.
Як побічна дія гіперсексуальність може з'явитися при прийомі деяких ліків, наприклад, препаратів тестостерону.
Слід розуміти, що до появи гіперсексуальності може призвести яка-небудь одна з причин самостійно. А можливо таких причин буде дві в комплексі або більше.
Для спрощення розуміння процесів, що викликають гіперсексуальність, в цій статті причини виникнення гіперсексуальності розглядаються кожна окремо.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
