Чи варто платити дитині гроші за виконання домашніх обов'язків

Син прибрав у своїй кімнаті і забрав сестру з садочка, дочка вимила посуд і отримала п'ятірку. Чи варто винагороджувати їх за це грошима?

У чому різниця між платою і заохоченням пише gazeta.ua.



"Я завжди плачу синові за допомогу на присадибній ділянці. Він упевнений, що в 13 років син-підліток повинен мати свої кишенькові гроші: з їх допомогою він навчиться планувати витрати, зіставляти свої запити з доходами сім'ї", - розповідає Микола.

"Це просто аморально, - обурюється Тетяна, мама двох молодших школярів. - Якщо так виховувати своїх синів, то в старості я повинна буду платити їм за те, що вони подадуть мені склянку води."

Світлана, мама першокласниці, сумнівається: "У дитинстві батько давав мені "на морозиво" за хороші оцінки, але, здається, це не впливало на моє бажання вчитися. Якщо я тепер почну платити дочці, боюся, вона стане вимагати цього навіть за дрібниці: "Я прибрала іграшки - плати".

Система цінностей

Для когось будь-яка домашня робота, яку виконують діти, сприймається як природний обов'язок: в три роки дитина цілком може поставити в мийку чашку і тарілку, а у вісім років - викинути сміття. Інші батьки вважають, що дитина повинна, наприклад, прибирати в своїй кімнаті, а ось за те, що вона зробила більше, скажімо, акуратно розклала книги у себе на полицях, їй варто заплатити.

"Сім'я - цілісна система і дитина займає в ній певне місце. Як і в інших членів сім'ї, у неї є певні права та обов'язки. Але коли вона робить щось крім цього, докладає додаткові зусилля, природно, що батьки можуть не тільки подякувати їй, але й висловити свою подяку матеріально", - говорять психологи.

"Гроші - лише один із способів висловити своє задоволення і показати дитині, що ми цінуємо її зусилля, старанність, наполегливість. Гроші добре виконують роль подарунка". Особливо важливий такий презент для підлітків: вони часто віддаляються від батьків, і така форма уваги до них може викликати у відповідь бажання більше брати участь в житті сім'ї", - вважають психологи.

Як оцінювати п'ятірки

"Ми вимагаємо, щоб наш 14-річний син приносив хороші оцінки з профільних предметів, які він складатиме при вступі в інститут, - розповідає Христина. - За кожну п'ятірку в чверті він отримує "преміальні"". Христина цілком задоволена - син вчиться добре.

"Не варто забувати, що оцінка не абсолют і платити за неї дітям не можна, - впевнені психологи. - Одна і та ж трійка може бути різною: не довчив або хвилювався, чи захворів? Те ж саме з п'ятіркою: можливо, добре підготувався, а може, списав? Що ми робимо, коли "оплачуємо" таку п'ятірку, - закріплюємо бажання вчитися або спонукаємо шукати легких шляхів? І виходить, що батькам буває простіше "відкупитися" або "оштрафувати" дитину, ніж зрозуміти, що саме стоїть за тією чи іншою оцінкою".

"Дитина вчиться для себе, вона не робить послугу батькам - це дуже важливо зрозуміти обом сторонам, - вважають психологи. - Звісно, ми повинні створити умови для її навчання, допомагати і підтримувати, але не брати на себе відповідальність за її успіхи."

Нагорода, але не зарплата

"Ми обіцяли нашій 10-річній дочці в кінці року нагородити її і заплатити певну суму, якщо вчителька музики буде нею задоволена, - скаржиться Марія, - але дочка як ухилялася від занять, так і ухиляється."

"Багатьом дітям важко довго чекати обіцяної нагороди, - пояснюють психологи. - "В кінці року" - це ціла вічність для 10-річної дівчинки. Можна, наприклад, домовитися так: якщо ти весь тиждень будеш займатися по 1,5 години, поливати квіти або прибирати іграшки в кімнаті, то в неділю у тебе буде на що сходити в кіно з друзями".

Але тут важливо не переборщити: нагорода повинна відповідати прикладеному зусиллю. Невелике зусилля - невелика нагорода, серйозне - серйозний бонус. Якщо ваш 10-річний син протягом тижня не буде розкидати по кімнаті свої речі, а стане складати їх в ящик для білизни, подібне зусилля не може бути рівноцінним, скажімо, вартості нового комп'ютера. Справедливо встановити винагороду, яка дорівнює недорогому подарунку: м'якій іграшці, книзі, комп'ютерній грі і т.д.

Штрафні санкції

Деякі батьки не лише платять дітям "за добре", а й штрафують "за погане". Якщо дитина загубила телефон або отримала двійку за твір, вона позбавляється обіцяної винагороди або кишенькових грошей.

"Грошовий штраф, як і будь-яке покарання, менш дієвий, на відміну від заохочення, - пояснюють психологи. - Штраф логічний лише в системі ділових відносин дорослих, а для дитини він часто не має взагалі ніякого значення, адже у багатьох дітей немає достатньо чіткої мотивації для володіння грошима. Деяким простіше нічого не робити, ніж "напружитися і заробити". Тому штрафів в чистому вигляді бути не повинно, але необхідна тверда домовленість, до яких наслідків призведе невиконання умов договору".

Призи та досягнення

"Заохочення грошима все ж має залишатися чимось особливим, - пояснюють психологи. - Важливо, щоб цей подарунок відповідав внутрішнім відчуттям дитини: я заслужив це!" Як добитися того, щоб гроші для дитини не стали самоціллю? Якщо вона відчуває, що з їх допомогою батьки підтримують її, оцінюють її зусилля, а не просто відкуповуються, не підміняють грошовими знаками турботу, любов і ніжність, то вона сприйме гроші просто як хороший подарунок".

А як же бути з повсякденними обов'язками, які так не хочеться виконувати? У буквальному сенсі платити за домашню роботу не варто. Всі домашні її роблять - все і для всіх. Але самі домовленості про розділення домашніх справ повинні бути присутніми обов'язково. І регулярно переглядатися, тому що нові обставини з'являються постійно.

Як же провести грань між платою і нагородою? Плата - це компенсація за виконану роботу, а нагорода - заохочення за досягнення. Робота - це те, що людина вже вміє робити. Нагорода дається за те, чого вона навчилася, чого домоглася, створила.