Залежно від того, як людина реагує на лоскіт, він може бути кумедною грою, тимчасовим подразником або ж неприємним переживанням.
Існує два види лоскоту. Перший вид – кнісмесіс, трішки дратівне відчуття, який викликане легкими рухами по тілу, пише BBC. Другий вид – гаргалесіс, який спричиняє лоскіт сильнішим надавлюванням на шкіру, передає 24 канал.
Коли до вашої шкіри доторкаються, то нервові закінчення під нею надсилають електричні сигнали у мозок.
Ми сміємося від лоскоту, бо одразу дві зони мозку реагують на це відчуття – зона, яка аналізує дотик та зона, яка створює задоволення. Звісно, що лоскіт не завжди приємний.
Лоскіт може впливати на зону, яка змушує людину панікувати, зіткнувшись з небезпекою. Як не дивно, сміх від лоскоту може бути примітивним механізмом захисту, що вказує на покірність хижакові.
Зазвичай людям лоскітно за шиєю, на боках та під пахвами.
Чому не можемо полоскотати самі себе? Це пов’язано з мозочком, який стежить за нашими рухами. Він розрізняє очікувані та неочікувані відчуття. Тобто він знає, що ви робите, та є надто розумним, щоб реагувати на ці рухи.
Деякі люди з такими хворобами як шизофренія можуть лоскотати самі себе. Це виникає через те, що їх мозочок не може так само розпізнавати дії, які вони вчинили з власної ініціативи.
Навіть деякі тварини відчувають лоскіт. Акули можуть відчувати кнісмесіс, коли їх лоскочуть трошки вище щелеп. Гаргалесіс знайомий лише шимпанзе, горилам та орангутангам. У них це може бути формою соціального зв’язку або навчання потомства про вразливі місця.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
