Епоха науково-технічної революції кардинально змінила розстановку сил на планеті. А в останні десятиліття стало чітко зрозуміло, що в протистоянні з людством природа програє. Істотне збільшення населення нашої планети, можливість кардинально змінювати природу в короткий період поставили перед суспільством питання, яке не має однозначної відповіді. Як жити далі?...
Протягом останніх сторіч європейські країни прийшли до чіткого розуміння, що потрібно шукати баланс між інтересами промислового, аграрного та інших бізнесів, зокрема деревообробної та деревозаготівельної сфери й інтересами природоохоронців, які насправді часто відображають інтереси громад, що проживають на заліснених територіях. А якщо краще придивитися, то до стратегічних інтересів самих країн. Адже часто екологічні промахи в політиці окремих країн, та і в нашій зокрема, дають про себе знати через роки а то й десятиріччя.
Вихід із ситуації, що склалася, очевидний – збалансувати використання природних ресурсів, зберегти біологічний генофонд і зменшити дію негативних чинників на довкілля, аби зберегти життя на нашій планеті. Одним із варіантів компромісів у цьому питанні було створення природоохоронного фонду, а зокрема національних природних парків.
Національні природні парки – природно-заповідні території, визначені законом, які знаходяться у державній власності і охороняються від більшості типів людської діяльності. На відміну від заповідників, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, нацпарки більш толерантні до відвідувачів та супутньої інфраструктури. Вони адмініструються таким чином, щоби розвивати місцеву економіку через пропагування просвітницького та рекреаційного туризму, використання природних ресурсів відвідувачами, однак з урахуванням ефективності природоохоронних заходів.
Ідейними засновниками створення нацпарків у світі були представники творчої інтелігенції, впливові аристократи, ініціативні натуралісти.
Першим у світі справжнім національним парком став Єллоустоунський нацпарк (1872 рік) завдяки зусиллям Північної Тихоокеанської залізниці, чия лінія через Монтану отримала значну вигоду через створення цієї нової туристичної атракції.
А майже через 100 років, у 1980-му році, світова практика створення знайшла відображення в природоохоронній політиці України. Саме цього року було створено Карпатський національний природний парк, а вже в 1995-му на Буковині – національний природний парк "Вижницький".
Користь від національних парків, їх позитивний вплив на екологію, швидко зрозуміли не лише природоохоронці, а й люди, які за своєю діяльністю далекі від теми охорони природи. Для багатьох стало очевидним, що нацпарки є найбільш прийнятним і збалансованим для інтересів природи і суспільства методом управління.
У Чернівецькій області створені та функціонують 3 національні природні парки: "Вижницький", "Черемоський" та "Хотинський". Вони вкривають близько 25 тис. га. На перший погляд, це немалі території, але…
Кожен парк – це охоронюваний, не зруйнований людиною життєвий простір природного середовища Карпат, у якому зберігаються унікальні залишки корінних природних лісів, до яких належать праліси та старовікові ліси. До них також відносяться витоки річок, альпійські луки, геологічні формування. Саме тут зосереджене надзвичайно багате біорізноманіття (більшість видів флори і фауни Європи), у тому числі рідкісні види рослин (більше 60 видів) і тварин (більше 100 видів). Ми часто забуваємо, що ці тварини і рослини також мають право на спокійну домівку і розвиток не менше, ніж люди.
Отже парки – це території, на яких здійснюється природоохоронна діяльність, де природні ресурси використовуються дуже обмежено, здійснюється науковий моніторинг, а також проводиться еколого-просвітницька та рекреаційна діяльність.
Завдяки збереженій унікальній природі та розвиненій рекреаційно-туристичній інфраструктурі нацпарки області можуть стати осередками сталого соціально-економічного розвитку. Нацпарки є найбільш привабливими центрами для туристів та рекреантів. Зокрема, територію національного природного парку "Вижницький" минулого року відвідали до 20 тисяч туристів. Щодо інших парків, то вони активно працюють над створенням умов для відпочивальників.
Підсумовуючи! Нацпарки області – це потужна природна основа економічного зростання регіону для теперішніх і майбутніх поколінь. Розуміння цього дає ключ для розвитку малого і середнього бізнесу в контексті збалансованого розвитку, а також поступової переорієнтації регіону з деревообробки на екотуризм, заготівлю і переробку продукції, відродження народних промислів і традицій. Усвідомлюючи перспективи майбутнього, ми розуміємо що національні парки є потужним інструментом для збереження природи та процвітання регіону.
