Повсякденне життя, сповнене клопотів і побутових труднощів, часто відсуває на другий план глобальніші проблеми суспільства. Щодня ми вирішуємо багато дрібних справ, часто не маючи можливості подумати про себе, свою сім’ю, країну в контексті найближчих 5–7–10 років. Буває, що питання, чим дихатимемо й що питимемо в майбутньому, для багатьох є не на часі. Саме тому суспільство достатньо прохолодно ставиться до природоохоронних питань, вважаючи, що на порядку денному є перелік важливіших питань.
Водночас у Карпатському регіоні й далі тривають вирубки. Системні, безгосподарні, інколи злочинні. Без сумніву, заготівля й переробка лісу є однією з важливих складових економіки регіону. У лісозаготівлі та лісопереробці задіяно до 5% мешканців Прикарпаття й Буковини. Але є одне “але”, ба навіть не одне. Давайте порахуємо. Вік дерева, придатного до лісозаготівлі, складає 70–80 років. Навіть якщо на місці зрубаного дерева практично одразу висадити нове, то повернутися до вирубки такого дерева можна буде через 70 років. Як кажуть, не в цьому житті.
Для громад, які звикли достатньо вільно розпоряджатися лісовими ресурсами в межах своїх територій, теж можуть наступити скрутні часи. Адже ідея передачі лісів у концесію достатньо швидко стане законопроектом, і за неї хутко проголосують у ВР. Що це означатиме на практиці? Паркан! Обгороджені масиви лісу з табличками "приватна територія". Це може видаватись неправдоподібним або можливим у віддаленому майбутньому. Але всі ми знаємо, якщо є політична воля, то деякі питання вирішуються миттєво. А вона (так виглядає) є.
До чого цей тривалий загрозливий вступ? До того, що розвинуті країни давно знайшли форму компромісу суспільства із запитами своїми й природоохоронців-екологів, завданням яких є збереження лісів. Ця давно відома й успішно апробована в світі форма активно просувається і в Україні. Ідеться про національні природні парки – одну з найвищих категорій природоохоронних територій, що знаходиться в державній власності, та на якій обмежено господарську діяльність задля збереження природного середовища.
Національний природний парк як форма природоохоронної активності є компромісним варіантом заповідника, де заборонена будь-яка господарська діяльність. У нацпарках дозволене екологічно дружне природокористування, яке найменшим чином впливатиме на природу, відвідування туристами та перебування місцевих жителів за певних умов. Парки навіть можуть включати в себе населені пункти.
Національні природні парки на території Карпат – це осередки збереження унікальних гірських лісових екосистем. Їх основою звичайно ж є ліс – "легені" регіону. Саме він виділяє кисень, насичений фітонцидами, регулює клімат, згладжуючи прояви глобального потепління. Ліс служить найпотужнішим акумулятором води й запобіжником паводків, селів, зсувів ґрунту. Це головне місце рекреації, туризму й відновлення. А справжнім серцем лісу є збережені та охоронювані нацпарками ділянки пралісів та старовікових лісів – корінних природних лісів, які не зазнали або зазнали в дуже незначній степені безпосереднього впливу діяльності людей під час свого розвитку і завдяки цьому спроможні самовідновлюватись й існувати довго.
Що це означає на практиці?Розвиток лісу відбувається виключно за еволюційними законами. Тобто дерева ростуть, сягають зрілості, старіють і помирають. Померлі дерева падають. На їх місці виростають нові дерева, засіваючись у природний спосіб. Померлі дерева повільно розкладаються, утримуючи вологу й забезпечуючи поживні речовини для молодих дерев, а також, падаючи, відкривають паросткам і молодим деревам життєдайний доступ сонця . Тобто маємо природній кругообіг життя в природі. Без втручання людини, без вирубок, штучних заліснень і порушеного екобалансу. Найдоступнішими ділянками цих унікальних залишків корінних природних лісів є праліси Карпатського національного природного парку в районі Яремча та на підйомі до Говерли.
Якщо ви хоча би раз піднімались цим шляхом, то напевне зауважили, що ці ліси принципово відрізняються від інших лісів, які вам доводилось бачити. А якщо ви зупинитесь на стежці, то відчуєте їх енергетику. Потужну, старовікову, справжню. Праліси на Івано-Франківщині можна також відвідати й у нацпарку "Гуцульщина". А от у парку "Верховинський" вони дуже важкодоступні, і насолодитись їхньою природною самобутністю можна лише екстремалам.
Але повернемось до національних природних парків. Чим вони корисні й для чого потрібні? Насамперед для збереження унікальної природи Карпат, яку так шанували та берегли наші діди-прадіди. Рослин, комах, птахів звірів, серед яких багато таких, що стали рідкісними. Для охорони джерел, річок, численних гірських водотоків. Для збереження основи Карпат. Але не тільки. Нацпарки слугують добробуту регіону. Заробітку чесному, природному, справжньому. Розвинуті країни давно перетворили національні парки на потужний економічний чинник. Скажімо, у Німеччині надходження від нацпарків щорічно приносить 14 млрд доларів. В Австралії – 23 млрд. Навіть у відносно небагатій Кенії надходження від нацпарків щорічно складає 750 млн доларів.
На чому ж заробляють нацпарки? Передусім на екотуризмі – потужному тренді, особливо популярному в Україні й світі останніми роками. Люди з міст шукають відпочинку в горах, часто відмовляючись від дорогих готелів на користь затишних екосадиб. Люди змінюють хром, скло й пластик на тепло, затишок і самобутність. Екотуризм пропонує унікальні можливості для малого підприємництва. Адже туриста потрібно не тільки нагодувати та запропонувати йому ночівлю. Його треба розважити. І тут відкриваються майже невичерпні можливості для підприємливих горян. Для народних ремесел, частину з яких ми добряче підзабули, до екопродуктів, національних страв. До популяризації й нового сприйняття наших звичаїв і традицій.
До чого тут нацпарки? Ну це зовсім просто. На їх території зосереджені найбільш збережені куточки карпатської природи. Окрім того, нацпарк пропонує відвідувачу облаштовані туристичні маршрути, доглянуті марковані стежки, обладнані місця для відпочинку й фантастичні краєвиди заліснених гір. А ще парк ділиться своїми природними багатствами зі всіма охочими. Тут можна збирати гриби, ягоди, цілющі трави. І це не тільки вітаміни та здоров’я, а й непоганий заробіток для людей, які живуть поряд з парками або на їх території. І паливні дрова для місцевих громад парк заготовляє, проводячи санітарні рубки. Але природокористування здійснюється так, аби не зашкодити, не зруйнувати охоронюваний життєвий простір природи. Адже вона також має право жити.
Розуміння того, що саме екотуризм, який найбільше розвивається в зонах нацпарків, дає ключ до переорієнтації частини економіки регіону. До добробуту Карпат. І це вже дуже добре розуміють, скажімо, на Яремчанщині – у Карпатському національному природному парку. Адже зрубаний ліс виросте аж через 80 років. А задоволений турист повернеться завтра. Обов’язково повернеться… і не сам. Насамперед туди, де розташовані природні парки.
10-08-2017, 19:00
0
8 398
