Фото: Andrea Piacquadio.
Уявіть, що у 16 чи 18 років вам потрібно самостійно вирішувати те, що раніше за вас робили дорослі: оформити документи, відкрити банківський рахунок, знайти лікаря, спланувати бюджет, навчання чи роботу. Для підлітка, який втратив батьків або виріс без батьківської підтримки в інтернаті чи дитячому будинку, цей перехід може бути надскладним.
Чернівцях уже два роки працює програма наставництва для дітей та підлітків, які потребують підтримки дорослих. Наставник не замінює батьків і не вирішує проблеми замість дитини. Він залишається поруч, радить, пояснює й допомагає поступово вчитися самостійності.
Так Анна Бабенко стала близькою подругою для своєї підопічної. Вони багато спілкуються, разом проводять дозвілля – наприклад, мандрують на тюльпанове поле чи інші фотолокації Буковини. Марина Денисенко розпочинає зустрічі зі своєю протеже з обіймів. Дівчина прагне тепла, а також хоче вивчати мови, проходити стажування, розвиватися та краще розуміти себе. Анастасія Гарбуз каже, що для своєї підопічної, яка втратила маму, хотіла стати недирективною дорослою, до якої можна звернутися в будь-якій ситуації.
На прикладі Анни, Марини та Анастасії molbuk.ua розповідає, як працює наставництво в Чернівцях.
Хто такі наставники, а хто – підопічні?
Наставник не фінансує дитину й не робить усе за підлітка. Така людина є опорою, яка знає, як вирішувати звичайні проблеми. Наставником може стати будь-який дорослий, який бажає та готовий ділитися досвідом.
Підопічними можуть бути діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти під опікою або в прийомних сім’ях, а також вихованці інтернатних закладів і дитячих будинків сімейного типу.
Наставники проходять повноцінне навчання. Попередньо вони мають зібрати пакет документів та пройти медичний огляд. Упродовж чотирьох або шести днів слухають лекції, беруть участь у тренінгах, працюють у групах та виконують вправи.
Саме під характер і можливості наставників Чернівецький міський центр соціальних служб підбирає дитину. Перший курс навчання успішно закінчили сім наставників. Усі вони уклали договори та спробували налагодити спілкування з підопічними. Наразі двоє продовжують працювати з дітьми.
У Чернівецькій області наставників менше десятка, а дітей – сотні.
"Вони шукають порадника": навіщо підліткам наставники
У Державному професійно-технічному навчальному закладі "Чернівецький професійний ліцей сфери послуг" перші два наставники з’явилися у 2024 році. Лише одна жінка успішно продовжила спілкуватися з підопічною. В іншого наставника спілкування не склалося.
У закладі навчалося семеро випускників шкіл-дитячих будинків та реабілітаційних закладів, релокованих із Запорізької області. Діти певний час проживали в сім’ях та різних соціальних центрах Польщі.
Фото: Орися Цимбал.
"З розповідей ми дізналися, що діти були за кордоном у релігійних, католицьких організаціях, – розповіла Орися Цимбал, виконувачка обов’язків директора професійного ліцею. – Хоч вони дистанційно навчалися, мали низьку успішність... Тому ініціатива наставництва нам дуже допомогла. Ці діти шукають порадника, який би підказав, як дбати про себе. Наставництво – неформальний супровід від людини, яка розуміє відповідальність та має міцний моральний стрижень. Я офіційний піклувальник цих дітей, але й адміністратор закладу. Вони до мене не звернуться зі своїми таємницями та переживаннями. А ось до наставника зможуть".
"Моя менті": як наставниця знайшла спільну мову з дівчиною й стала їй другом
Анна Бабенко називає свою підопічну "моя менті" (з етичних міркувань ім’я дитини не розголошуємо). Наставниця каже, що вони знайшли спільну мову, адже були з одного регіону. Анна родом із Запорізької області, з міста Мелітополя. У житті вона бізнес-консультантка, проєктна менеджерка та активістка. Займається благодійними ініціативами й каже, що обрала наставництво, адже знала, що може передати дитині свій досвід. І головне – хоче стати комусь надійним плечем.
Фото: Анна Бабенко.
"Анна Бабенко знайшла спільну мову з дівчинкою з нашого закладу, – зазначила Орися Цимбал. – Підлітка здобуває три фахи: секретаря керівника, діловода та адміністратора. Анна багато зробила, щоб налагодити контакт із дитиною".
Сама ж Анна каже, що цілеспрямовано шукала програму, за якою могла б навчати та підтримувати підлітків. Прийшла до Чернівецького міського центру соціальних служб, де дізналася, що така програма існує, але не працює. Навчальна група не набиралася. Тож Анна запросила друзів та знайомих, які згодом стали першими слухачами та випускниками.
А далі були тижні збору документів, ходіння від кабінету до кабінету. Але це її не зупинило, бо жінка мала конкретний план – зробити все, щоб допомогти іншій людині.
Після навчання зустрілася зі своєю "менті", налагодила спілкування, уклала тристоронній договір із Центром надання соціальних послуг та законним представником дитини – пані Орисею.
Фото: Анна Бабенко.
Далі почала діяти за попередньо складеним планом. Планувала максимально допомогти дитині зі здоров’ям, навчанням та роботою. Знайшла стоматологію, яка займалася лікуванням та профілактикою захворювань ротової порожнини для дітей із числа ВПО. Відшукала благодійників, які допомогли купити ноутбук для навчання. Вивчила рівень своєї підопічної та доклала зусиль, щоб допомогти їй краще вчитися.
"Ми постійно супроводжували дівчинку, пояснювали процеси, які відбуваються в клініці, для того, щоб дитина відчувала, що вона не сама, – розповідає Орися Цимбал. – Це найбільша потреба дітей із дитячих будинків – не залишатися самим".
Разом з Анею дівчинка відвідувала виставки, популярні фотозони, ходила в кав’ярні та притулки для тварин.
"Це ж головне – просто поговорити з дитиною, коли вона цього потребує", – каже Анна.
Не зробити за дитину, а навчити її самостійності
У Чернівецькому професійно-технічному училищі № 8 у 2024 році також було два наставники – перші випускники чернівецької програми. Ситуація аналогічна: в одного наставника та підлітка взаємини не склалися, а в іншої наставниці налагодилося дуже тепле спілкування.
Фото: Сніжанна Іванійчук.
"Коли наша учениця закінчила навчання, автоматично припинилася робота наставника, – розповідає Сніжанна Іванійчук, заступниця директора з виховної роботи училища № 8. – Але наставниця Марина Денисенко не припинила спілкування, прийшла на випускний. Жінка підтримує дівчину, скеровує, вчить фінансової грамотності. Частина дітей, які навчаються у нас, – це діти, які свого часу дуже постраждали. У закладі ми оточуємо їх турботою, але коли є дорослий друг, вони швидше вчаться довіряти світу та підтримувати себе самостійно".
"Вчилися обирати": як наставниця допомагала дівчині пізнати себе
Марина Денисенко родом із Дніпра. Вона підприємиця та власниця культурного простору в Чернівцях. Розповіла, що про програму наставництва дізналася від Анни Бабенко.
Фото: Марина Денисенко.
За освітою вона політологиня, працювала в HR-сфері, займалася рекрутингом і тренінгами. Ще в студентські роки цікавилася допомогою дітям. Але тоді не знайшла відповідної програми.
Марина дала можливість своїй підопічній познайомитися з робочими процесами кав’ярні, власницею якої вона є. Дівчина побачила, як відбуваються процеси на кухні, а ще вчилась складати квіткові композиції. Ходила на курси, вивчала китайську. Тобто пробувала себе в різних сферах.
Зараз дівчина розвивається: працює, закохалася. Активно спілкується зі своїми братами та сестрами, які проживають у дитячому будинку сімейного типу в Чернівецькій області.
"Для мене це було не просто спілкуванням. Я намагалася адаптувати дитину до соціуму, – ділиться Марина. – Дати можливість висловитися. Хоч історія наставництва з досягненням повноліття закінчилася, моя відповідальність не зникла – за потреби моя підопічна завжди може до мене звернутись як до друга ".
Марина розповідає, як у них виникли спільні маленькі ритуали.
"Мені було важливо дати їй можливість обирати, – зауважує Марина. – Дівчина згодом стала вільніше проявляла свої потреби. Тому разом вчилися розуміти її саму".
Марина каже, що налагодження контакту залежить від зацікавленості обох сторін.
"Стати просто дорослою поруч": як чернівчанка опікується дівчиною, яка втратила маму
Чернівчанка Анастасія Гарбуз зустрілася зі своєю підопічною за скеруванням працівника Чернівецького міського центру соціальних служб. Жінка за фахом психологиня, працює начальницею сектора психологічної підтримки філії Державної установи "Центр пробації" у Чернівецькій області. Наставницею вирішила стати давно. Побачила білборд із рекламою програми й захотіла долучитися.
"Побачила рекламу із силуетом дорослого, який тримав за руку дитину, – розповідає Анастасія. – Було написано: "Стань наставником для дитини" – надихаюча фраза. Я гуглила, але знайшла недостатньо інформації. Стала наставницею пізніше, коли влаштувалася на роботу в Центр соціальних служб. Колега розповіла, що набирається група".
Жінка взяла під опіку в межах програми дівчинку, яка пів року тому втратила маму й перебувала під опікою бабусі. Дівчина спершу здобула фах кухаря. Потім пішла вчитися на медика і планує продовжувати навчання та вступати до університету. Паралельно працює.
"Не ставлюся до цього як до роботи, – ділиться Анастасія. – Поставила собі за ціль, що повинна стати просто дорослим поруч. Не директивним, який наказує, а таким, який підтримує. Ми говоримо, відпочиваємо разом, ходимо в кіно чи на піцу".
Чернівчанка каже, що немає жодних складнощів у спілкуванні з дівчиною. Наближається час її повноліття, але жінка планує продовжувати підтримувати підлітку. Каже, що в наставництві найважчим був сам процес збору документації.
"Деякі наставники через тривалість процедури так і не почали навчання", – підсумовує Анастасія.
Досвіди Анни, Марини та Анастасії – приклади того, як програма може працювати в реальності. Її дієвість залежить від бажання та зусиль обох сторін: дорослих наставників та дітей.
Наставників поки бракує: чи продовжиться програма в Чернівцях
У Державному професійно-технічному навчальному закладі "Чернівецький професійний ліцей сфери послуг" вихованці вже задорослі для наставництва. У професійно-технічному училищі № 8 відбувається набір нових учнів. Тож викладачі хочуть, щоб програма продовжувалася.
У Чернівецькій області є "Магальський дитячий будинок-інтернат", де перебувають діти, які потребують наставників. Такої підтримки потребують і діти з комунального закладу "Оршівський дитячий будинок санаторного типу". Цей заклад наразі проходить реорганізацію, тож дітей із нього переспрямують у родини та сімейні форми виховання. Загалом на Буковині є сотні дітей, яким необхідна така підтримка.
Фото: Оксана Зелінська.
Оксана Зелінська, провідна фахівчиня із соціальної роботи служби соціального супроводження Чернівецького міського центру соціальних служб, повідомила, що набирають нову групу. Вже є три кандидати. У групі має бути щонайменше шестеро людей.
За її словами, упродовж 2026 року працювали четверо наставників, з якими були офіційно укладені договори. Двоє дітей досягли повноліття, тож дія договорів закінчилася. Ще з двома дітьми наставники продовжують працювати.
Як стати наставником?
Охочим достатньо звернутися до Чернівецького міського центру соціальних служб за адресою: вулиця Василя Сімовича, 19 або телефоном 095 451 47 23. Потрібно зібрати документи, пройти медичний огляд, навчання, оцінювання та разом із центром знайти підопічного.
У липні 2026 року Уряд затвердив нові правила наставництва. Його поділили на індивідуальне та корпоративне. Індивідуальне фокусується на наставництві над однією дитиною віком від 10 років.
Раніше наставництво також було можливим лише над однією дитиною. Зараз законодавство передбачає, що наставник може курувати кількох дітей одночасно, якщо має таку можливість.
Корпоративне наставництво здійснюється над дітьми старшими за 14 років. Такими наставниками можуть бути державні та недержавні організації, установи, підприємства, магазини, заклади харчування. Група дітей може проходити стажування, вивчати діяльність підприємства та його персоналу – тобто вчитися на практиці.
Нові правила також дозволяють продовжувати наставництво після досягнення дитиною 18 років. На наставництво можуть розраховувати одинокі матері чи батьки, які виховують дітей самостійно, а також вагітні неповнолітні чи породіллі, які потребують підтримки.
До 2027 року держава планує створити електронну інфраструктуру для обліку наставництва та організацій, які ним займаються.
Дітям, підліткам та молоді не завжди потрібна людина, яка вирішить проблеми. Іноді потрібен дорослий, який буде поруч, поки вони вчаться вирішувати їх самі.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
