«Здається, ніби подорожую країнами»

Чернівчанин Володимир Довгий зібрав понад 700 експонатів грошових знаків 71 країни: понад 530 монет 170 куп’юр.

Це захоплення для 43-річного чоловіка на інвалідному візку стало своєрідною подорожжю до інших країн, де не може побувати.

Ми зустрілися з Володимиром на обласному фестивалі творчості для людей з обмеженими фізичними можливостями "На крилах надій". Чоловік розклав свою колекцію рідкісних монет банкнот на столі й тішився, мов дитина, коли йому дарували нові експонати.

- Більшого щастя для Володі немає. Це для нього святе, – запевнила мама Марія Костянтинівна, обіймаючи сина. – Вранці, навіть не поснідавши, починає розглядати свою колекцію. А впродовж дня десятки разів перегортає альбоми. Для нього це чи не єдина розрада. Бо син не часто може виїхати з дому на прогулянку, подивитися на світ Божий. Я не можу знести його на руках третього поверху, а чоловік лежить після інсульту. Ми дуже вдячні працівникам центру "Турбота", нам допомагають. Без них Володя змушений був би весь час сидіти у чотирьох стінах.

Коли в мене немає настрою або дуже сумно, починаю переглядати свою колекцію, й одразу стає легше, – зізнався пан Володимир. – Здається, ніби подорожую різними країнами, уявляю собі людей, тут живуть. А ви прийдіть до нас додому я розкажу вам про свою колекцію.

"Монету можна було купити за 10-15 копійок"

Перед дверима нас зустріла Марія Костянтинівна. "Бачите, круті сходи, син не може сам спуститися ними вниз на інвалідному візку", – зауважила жінка.

Володимир у сорочці сидів у поруч – інвалідне крісло. "Мамо, принеси мені альбоми з монетами купюрами", – попросив він.

"Ой, важкі", – каже Марія Костянтинівна, ставлячи синові на коліна чотири великі альбоми. Доки той перегортає сторінки, жінка пригадує: "Мій чоловік – колишній військовий, служив у містечку Коростень. Володя був цілком здоровим хлопцем, навчався у школі. Коли сталася Чорнобильська аварія, на нас пішла радіоактивна хмара. У 1990 році ми переїхали жити до Чернівців. Син закінчив училище на заводі "Кварц", здобув спеціальність оператора електронно-обчислювальних машин. Готувався вступити до інституту на комп’ютерника, але захворів. Переніс дуже багато складних операцій. Але вони не допомогли. вже понад 20 років Володя пересувається на інвалідному візку".



– Тепер у мене комп’ютер, але я не можу на ньому працювати. Останнім часом через хворобу пухлину маю проблеми з пам’яттю, швидко все забуваю, – чоловік.

– Коли ви почали збирати свою колекцію? – запитую.

Це було ще в школі, – усміхається чоловік. – Спочатку я збирав марки. А потім мене захопили монети. Ми тоді проживали у військовому містечку. До нас приїжджало багато військових, служили за кордоном привозили звідти монети та банкноти. Ми хлопцями мінялися. Можна було купити рідкісну монету за 10-15 копійок. А нині вони дуже дорогі. Пенсія мала, тому не можу дозволити собі придбати якісь експонати. Однак багато наших знайомих, знають про захоплення бувають за кордоном, дарують мені монети та банкноти.
Моя подруга зараз проживає у Німеччині, – перебиває сина пані Марія. – Вона збирає для Володі гроші інших країн приносить, коли приїжджає до Чернівців.

"Крони жінки носили як прикраси"

Кожний експонат колекції для мене по-своєму цікавий. Але справді дуже Наприклад, монета у копійки часів правління Катерини та один польський грош 1768 року часів короля Станіслава Понятовського. привезли мені родичі села, знайшли експонати у старих людей, – розповідає Володимир. – Це 15 австро-угорських крейцерів 1807 року. монети 1872, 1909, 1916 років. А такі крони з привареним вушком носили жінки як прикраси на шиї. Маю також монети часів царської за правління Миколи та Миколи А ось срібна монета, виготовлена в напередодні Жовтневої революції. Це перші монети Радянського Союзу 1924-1927 років. Ось червонці 1937 року. А це румунські 1924 року. 200 срібних леїв були надруковані напередодні Другої Світової війни.

На банкнотах – президенти

– Деякі грошові знаки робили двох кольорів, наприклад, останній випуск радянських монет 1991 року, мені привезли з Це ізраїльські шекелі та агори, – продовжує колекціонер. – 50 сантимів – Марокко, 20 центів – ПАР, 25 фунтів – п’ять центів 1915 року – з Куби. А це китайські монети. 100 тисяч німецьких марок випущені 1923 року. Маю навіть купони з Придністровської республіки. Дуже банкноти Білорусі, жартома називають "зайчиками", бо ця тваринка зображена на одному рублі. А на інших купюрах можна побачити ведмедів, зубрів, лосів, бобрів, вовків… На банкнотах часто зображують президентів, відомих особистостей, історичні архітектурні пам’ятки, навіть гарні пейзажі.

– Це євроценти, – Володимир бере в руки інший альбом. – Ось монети країн Євросоюзу. На перший погляд може здатися, що вони однакові, а насправді вони різняться гербами та емблемами. Маю чимало ювілейних монет, присвячених видатним подіям особистостям. Ось присвячені олімпійським іграм, молодіжному фестивалю 1885 року, Максимові Горькому, Тарасові Шевченку.

– Розглядаючи кожну монету, пригадуєш щось давно вже забуте. У цьому полягає їхня цінність для мене, – запевняє Володимир. – Коли до мене потрапляє черговий екземпляр, намагаюся дізнатися якнайбільше про цю монету чи банкноту, країну, політичний режим, відбувалися в той період. Я навіть купив географічний атлас, де вписав назви грошових знаків різних країн.

Цікаву розмову довелося перервати, оскільки прийшов соціальний працівник центру "Турбота". Чоловік спочатку виносить на вулицю інвалідний візок, потім бере на руки Володимира. Так починається його прогулянка…

Надія БУДНА