Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
На Колимі у вишиванці грав на скрипці

На скрипках, змайстрованих 87-річним буковинцем Орестом Моргочем, грають у всьому світі. І в кожному інструменті звучить частинка його душі.

Скрипковий майстер, Почесний громадянин Кіцманя, засновник в області Української Гельсінської спілки... Кожен день Орест Моргоч проводить у своїй майстерні – cтворює скрипки. Якщо глянути в очі майстра – у них багато болю. Чоловік згадує про пережите в Колимі й із болем розмірковує про сучасну Україну.

"Мене врятували мамині молитви"

Майстерня знаходиться в старенькій буковинській хатинці посеред родинного маєтку пана Ореста. У майстерні всюди сотні інструментів, на столах – заготовки скрипок, на стіні – ікона...

– Зробив за життя приблизно 80 скрипок. Про це мріяв із дитинства, – усміхається Орест Моргоч. – Пригадую, мати часто сварила, бо я навіть у неділю намагався щось розпилювати, майструвати з дерева. А у вісім років єврей Ірі Розенкранц навчив мене нотної грамоти. Як почав грати на скрипці, дедалі частіше запитував себе: "А як ця скрипка грає? Звідки іде такий гарний звук?" Із роками я навчився майструвати скрипки, але дорогою до своєї мрії пережив і війну, і Колиму.

Чоловік змовкає... А потім пояснює, що нижню деку робить із хвилястого явора, а верхню з ялиці. Насправді доки говорить про це, збирається з важкими думками. Дивлюся, як він стискає в руках майже завершений інструмент. Його пальці – викручені від важкої роботи. Цікаво, чи знають скрипалі, які грають на буковинських скрипках в Італії, Іспанії, Німеччині чи Канаді, про долю скрипкового майстра?

– Коли випробовую нову скрипку – ніби народжується дитина. У кожній скрипці – моя історія, – зауважує Орест Моргоч. – А на скрипці й у вишиванці я грав навіть на Колимі... Пригадую, як мама вступила в колгосп, то прислала мені в Порт-Артур (нині – місто в Китаї, а колись російська та радянська військово-морська база, – авт.) листа. Просила, щоб командир написав на мене хорошу характеристику. Командир нашого полку навіть не листа, а одразу похвальну телеграму надіслав. Мама віднесла її в міську раду. Але там, у міській раді, написали, що я – куркульський син, сім’я тікала в Румунію, що нібито був у гітлерюгенді (нацистська молодіжна організація в Німеччині, – авт.)! Але ж у нас тут навіть не було такої організації! Мене викликали в штаб, допитували вночі. Мовляв, я – шпигун... А до всього цього мама знайшла брата в Канаді й дала йому мою адресу. Дядько написав мені листа, запросив у Канаду... Мені дали 15 років і відправили на Колиму.
Чоловік добре пригадує, як його привезли в бухту Пьострая.

– Коли нас вивели із трюму, я оглянувся. Червень, а всюди лежить сніг, – ділиться спогадами Орест Миколайович. – Велика пустинна місцевість, і тільки колюча огорожа в ній... Спочатку мене відправили на рудник добувати олово. Працював у четвертій дільниці на самій вершині гори. Критична була ситуація: я думав, що звідки мені повернення немає. Але якось через півроку нас вивели до брами й запитали, хто має освіту хоча б вісім класів. Я вийшов зі строю, бо закінчив Чернівецьку гімназію. Мене забрали й запропонували намалювати зразок рудникової породи. Я намалював, і мене відправили в селище Вільне, звільнили від конвою. Я не міг повірити: усе ходив і оглядався, де конвой?! Напевно, мене врятували мамині молитви...

Тоді Орест Моргоч потрапив у геологічну розвідку. З’явилася надія, що виживе.

– А якось сталося свято, – усміхається дідусь. – Мені потрапила до рук японська скрипка, і я почав грати в любительському оркестрі. А із часом мама прислала мені скрипку свого брата й вишиванку. Скрипочка вуйка Василя була австрійська, фабрична. На цій скрипочці я й колись навчався грати в єврея Розенкранца... Із того часу я постійно жив надією. А надія там, на Колимі, – це була коштовність.

"Але чому вбито національний дух?"

На Колимі гру пана Ореста на скрипці часто слухав колишній директор школи в Ленінграді Микола Єршов. Якось він сказав: "Ти довго тут не будеш. Ти поїдеш. Буде амністія". Справді, 1954 року чоловікові зняли половину терміну, бо після смерті Сталіна тривали амністії.

– Часто згадую людей, з якими жив у бараці, – зауважує пан Орест. – Це були дуже розумні люди, політичні в’язні. Наприклад, був серед нас єврей, який сидів по ділу Горького, тобто по штучній справі. Коли він звільнився з табору, то... побудував двоповерхову лікарню. Усі зеки працювали на його будівництві без платні – вони розуміли, що це для них... А ще часто пригадую колишнього радянського генерала, який одночасно, за видумкою НКВС, був англійським шпигуном.

– Як ця система буде далі існувати? – якось запитав його сумно.

– Оресте, я тобі скажу й більше нікому не скажу, – він заговорив до мене, хоча завжди був мовчазним. – Я ніби сиджу на березі та й дивлюся, як тоне корабель. Він обов’язково потоне. Такі репресії, як радянські... Не знаю, чи я вийду звідси, але система рухне. Він та його друзі були з нещасних, але зі згуртованих в’язнів. Так, вони були з тих на Колимі, у яких була віра, тільки вони не знали, чи доживуть до того, у що вірили.

1954 року Орест Миколайович повернувся в Кіцмань. Не одразу взявся за скрипки. Життя було непросте...

– Після Колими треба було на шматок хліба заробляти, – каже дідусь. – Влаштувався акордеоністом у Будинок культури, але грав місяць, не більше. Чому? Та якось заграв фокстрот, а то ж фашистське... Не знаю, що це зі мною було – просто грав музику. Одразу підійшов райкомівець, мене вигнали...

Постійно, доки чоловік говорить, біля нього сидить дружина Любов Григорівна.

Запитую у них: "А що сьогодні вас найбільше засмучує?"

– Не відомо, як навести лад у державі з нашим людьми, – зізнається пан Орест. – У Центрі та на Сході... Ну, немає нічого, немає патріотичного руху. Стільки років під ярмом, ну що ти тут скажеш?! Ну от скільки я говорю з людьми на Полтавщині, а все пригадую 1992 рік. Тоді в одному із полтавських селиш запитував: "Де український прапор?", а мені відповідали, що його вкрали. Доки це слухав, нищив фанеру з Леніним... Просив людей бути не націоналістами, а просто патріотами. А у відпопідь почув: "А чому у нас немає таких людей, як ви?"

Чоловік змовкає, ніби намагається щось казати. Раптом помічаю, що він плаче.

– Я не знаю, чого це я на старість почав плакати, – втирає сльози Орест Миколайович. – Я хотів сказати, що дуже цікавлюся Шевченком, історією України. Ось що нас турбує із дружиною – це те, яким пророком був Шевченко! "Сини мої на чужині, на чужій роботі"...

Чоловік знову змовкає – тільки й втирає сльози та й стискає в руках скрипку.

– Чому так? – запитує дідусь. – Українці – дуже щирі, розумні, неповторні люди... Але чому вбито національний дух?...
Валерія Чорней
Рейтинг:
(голосів: 1)
26-07-2013, 12:46
Коментарів 0 Переглядів 4183

загрузка...
Відставка Каспрука. Парламент хоче розпускати міськради, які звільняють мерів
Відповідний законопроект зареєстрували у Верховній Раді
Синоптики попередили про надзвичайну пожежну небезпеку на Буковині
Упродовж 16-18 жовтня пожежна небезпека 5 класу утримається в центральних та гірських районах області
Популярне Коментують
• Новини
Не прив’єзаний Йван і «кума, ти жива». Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.
Громадський транспорт майбутнього в Чернівцях. Бути чи не бути? (новини компанії)

Уряд затвердив зміни в двох постановах, що стосуються порядку проведення конкурсу на регулярних автобусних маршрутах та правил надання послуг на автомобільному транспорті
Про інвесторів житлового комплексу Comfort Park подбає "Місто Мрій" (новини компанії)

Що буде з житловим комплексом "Comfort Park"? Чи отримають інвестори своє житло?
Накопичуйте і акумулюйте тепло у своїх оселях з продукцією фірми "Garant" (на правах реклами)

Теплові акумулятори забезпечать оптимальний режим роботи будь-якої системи опалення