Сайт Галини "Все про доступний туризм для інвалідів" став лауреатом у номінації "Відкриття року".
До фіналу та призових місць дійшов тільки один сайт з України.

Сайт "Все про доступний туризм для інвалідів" Галина Сивка створила наприкінці минулого року. Нині його щомісяця відвідує чотири тисячі гостей. Це жителі і України, і Росії, і Казахстану, і Білорусі, і Німеччини та Ізраїлю. Переважно це активні люди віком 30-40 років. Спинальники, люди з порушенням слуху, зору.

"Зрозуміла, що потрапила у нішу"

– Створила сайт російською мовою, щоб розширити аудиторію, – розповідає Галина. – У мене була мета поділитися власним туристичним досвідом. Знаю, як важко відшукати інформацію для людей з інвалідністю: знайти доступний готель, забронювати квиток на літак тощо. Ми ж ділимося досвідом. Наприклад, сьогодні користувачка запитала, де купити пляжний візок для інвалідів. Ми ж на піску не можемо їздити – потрібен пляжний візок. Я знайшла контакти, надіслала адресу.

Вчилася створювати сайт самостійно: читала спеціальну літературу, шукала інформацію в Інтернеті. Це моя перша робота. Я зрозуміла, що потрапила у нішу. У мене з’явилися дописувачі.

Досвід подорожей у пані Галини солідний: лише за минулий рік вона побувала у чотирьох країнах Європи: Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії. Подорожувала і літаком, і автобусом. Подорожує навіть без жодного супроводу! Нині планує поїздку до Румунії. Летить із Чернівців літаком.

"Хочу поїхати
до Грузії, Iзраїлю"

Оптимізму Галини Сивки можна повчитися кожному. Каже, що секрет простий: вірити у добрих людей, яких більшість.
– Слід розвиватися, не боятися змін, бо вони завжди на краще. Навіть якщо сталася якась халепа – можливо, це важливий життєвий урок для майбутнього досвіду і нових починань. А подорожувати слід обов’язково! Після кожної поїздки повертаюся оновленою, сподіваюся, що і мудрішою. Хочу поїхати до Грузії, Ізраїлю. Є і Париж у моєму списку.

Напевно, внутрішньо в мені закладені любов до життя, до подорожей. Був певний період після травмування (невдале падіння на льоду, я вже 16 років на візку)… Думала, що життя скінчилося. Але минув певний час, і я зрозуміла, що потреби і бажання не змінюються. Я прагну і надалі бути сучасно спрямованою, цікавою, жіночною.

На запитання про те, як подолати інертність, як навчитися "жити і не нити, що усе погано", пані Галина каже: "Можливо, моя історія покаже комусь життя з іншого боку. Коли бачиш у порівнянні, думаєш: "Може, не все так погано?"
Юлія Боднарюк

До речI
Допомагати
слід правильно

Допомагати людям, які мають особливі потреби, слід коректно і лише з їхньої згоди. Галина Сивка, наприклад, розповіла про випадок, коли через неправильну допомогу ледь не впала і не отримала травми.

– Радила б перед тим, як хочете допомогти, запитати дозволу. Не можна торкатися візка без дозволу користувача – це особистий простір. Не можна штовхати його без дозволу. Це те саме, щоб вас взяли на руки і без дозволу понесли.

Якщо розмовляєте з людиною на візку, краще присісти, щоб ваші очі були на одному рівні з очима співрозмовника. Коли розмовляєте з людиною, яка погано чує, говоріть звичним голосом. Якщо людина недочуває – сама попросить вас говорити голосніше.
Якщо спілкуєтеся у компанії з людиною із порушенням зору, все, що відбувається навколо, слід описувати словами.