Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Iван для мене був ніби братом»

87-річна Наталія Качало була вчителькою кіноактора і режисера Івана Миколайчука. Про свого відомого учня жінка пригадує з особливою теплотою і любов’ю.

Наталія Іллівна проживає у рідному селі Миколайчука Чортория на Кіцманщині, де їй виділили квартиру при місцевій початковій школі. Коли ми завітали до старенької, застали у неї двох дівчат. "Це учениці, які допомагають мені. Двічі на тиждень приходить соціальна працівниця. Я залишилася сама: ні сім’ї, ні родичів, – тяжко зітхає пані Наталія. – Я сердечниця, не могла мати дітей, тому заміж не виходила. Жили удвох із мамою. А коли її не стало, залишилася одна. Доживаю віку в цій квартирі при школі, отримую малу пенсію. Мене запрошують в пансіонат для самотніх пристарілих людей, але я не хочу туди йти. Доки ще можу зварити їсти і доглядати за собою, хочу бути вільною".

"Такий у мене є цікавий хлопчик – усе хоче знати"

Наталя Іллівна виходить, спираючись на паличку, надвір, сідає на лавку.

– Моя мама Катерина Миколаївна, 1895 року народження, була першою вчителькою Івана Миколайчука. У мене зберігається дерев’яний орел, якого Іван колись подарував мамі. Я майже виросла в школі, тому теж вирішила стати вчителькою, заочно закінчила педагогічний інститут. Коли Іван Миколайчук навчався вже у Брусницькій школі, я викладала там українську і німецьку мови, – пригадує старенька. – Семеро Миколайчуків із десятьох дітей пройшли через моє серце: Іван, Микола, Маруся, Ганнуся, Юра, Михайло, Іванка. Усі вони навчалися у мене. А в Ганнусі я ще й була класним керівником.

Івана знала із його семирічного віку, коли він пішов до першого класу, який вела моя мама. Вона одразу дуже його полюбила. Розказувала мені: "Такий у мене є цікавий хлопчик – все хоче знати. А який співчутливий – жаліє навіть героїв книжок". Якось мама читала учням оповідання Василя Стефаника "Кленові листки". У ньому розповідається про жінку, яка під час війни йде з маленькими дітками, і її вбиває куля. Жінка лежить мертва, а дитинка обіймає її і плаче. Іван після того бігав на всіх перервах за мамою і запитував: "Катерино Миколаївно, а куди ті дітки подінуться? До кого підуть? Вони сирітками залишилися?" Мама не могла його заспокоїти. Така тонка була в Івана душа, що змалку переймався людським болем.

А ще був такий випадок. Коли Іван навчався у другому класі, до школи прийшов із перевіркою завідувач райвідділу освіти. Звали його, як і Миколайчука, Іваном Васильовичем. Був він у мами на уроках, усе йому дуже сподобалося. Зібрався вже йти, аж тут підходить до нього Іван і просить: "Ви ще побудьте у нас, ми вам заспіваємо". Той підняв Івана на руках вгору, поцілував і засміявся: "Такої дитини я ще не видів. Здебільшого учні бояться перевіряльників, хочуть, щоб ті швидко пішли. А цей страху не відчуває. На цю дитину чекає велике майбутнє". Ніби напророчив тоді.

"Найбільше
любив літературу"


– А яким учнем був Іван Миколайчук? – цікавимося.

– Це була звичайна сільська дитина, – запевняє Наталія Іллівна. – Та найбільше мене дивує те, що в такій незаможній багатодітній сім’ї виріс хлопчик із такими широкими поглядами на життя. Вже в дитинстві навколо нього була така добра аура, він так любив людей, що ця любов била в нього через край. Усі – від малого до старого – відчували його щирість і доброту. Якась у нього була уява – не така, як в інших дітей. Найбільше Іван любив українську літературу, подобалися йому історія та географія. Читав багато книжок і розповідав про те, що його найбільше вразило. Був вродженим коміком. Якось пішов із хлопцями до сусідки, а вона пригостила їх паляничками. Іван відмовляється: "Дякую, я не голодний". Та коли подивився, що всі їдять, каже: "Якщо ще раз мене попросите – візьму".

– Родину Миколайчуків я добре знала. Це були справжні українці. А в ті роки патріотизм міг загрожувати великими неприємностями, – говорить пані Наталія. – Моя мама радила мені: "Наталко, зверни увагу на Миколайчуків, бо їхні батьки дуже розумні та щирі люди". Жили вони дуже тяжко. Треба було прогодувати десятьох дітей. Батько не хотів йти до колгоспу, то в них забрали все поле – навіть на грядки не залишили. Мама доглядала за дітьми, а чоловік працював на залізниці. Від тяжкої праці батько помер молодим.

"Обоє з мамою плакали"


– Мені пощастило грати з Іваном у виставі "Безталанна". Йому тоді було 12 років, і це був його перший виступ на сільській сцені, – запевняє Наталія Іллівна. – Я виконувала роль дуже сварливої свекрухи, а Іван – мого свата. Намастили йому сажею обличчя, одягнули в старе дрантя, на голову – великий капелюх. Іван постійно повторював: "Як я служив на Кавказі…" А я йому: "Носишся із тим Кавказом, як дурень зі ступою" (сміється, – авт.). Ми про це пригадували з Іваном під час зустрічей. Він постійно брав участь у художній самодіяльності: співав, танцював. Після восьмого класу поїхав до Чернівців вступати до музичного училища. Поклав у валізу чисту сорочку, одягнув батьків картуз. І хоча навіть не знав нот, його все-таки прийняли. Коли Миколайчук знімав свій фільм "Така пізня, така тепла осінь", сказав мені: "Я так зіграю, що жодна людина в залі не залишиться байдужою".

– У моєї мами з Іваном Миколайчуком були особливі, надзвичайно теплі стосунки. Коли він приїжджав до села, завжди заходив до нас, книжки приносив. Часто приводив письменників і кореспондентів із Києва та Чернівців, щоб брали в мами інтерв’ю. Ми готувалися до його приїзду, накривали на стіл. Для нас це було велике свято. Для мами він був ніби сином, а для мене – братом. Хатка наша була маленька, матеріальні умови – не дуже. Та Іван все одно любив сидіти в нас, казав, що йому тут добре. Жалівся мамі, що в Києві не почуєш жодного українського слова, що його переслідують, не дають зніматися. І вони обоє плакали… Мама казала йому: "Іванку, немає більшого суду, ніж Божий. Колись вони всі поплатяться за це". А він відповів: "Доки вони поплатяться, я вже плачу". Дуже тяжко все переносив. Захворів, пенсію не дають, ролей немає… Марія продавала останні цінності, щоб його врятувати. Через ці муки Іван так рано пішов із життя, а міг би ще багато зробити… Правду кажуть, що генії живуть після смерті, а за життя їх не хочуть знати. Він горів, наче та зірка: дуже яскраво, але мало. Я написала про Івана: "Іване, Іване, чому ти так рано пішов від нас назавжди? Чи ми ж тебе не любили, але не змогли вберегти…"
Надія БУДНА
Рейтинг:
(голосів: 1)
20-06-2013, 18:00
Коментарів 0 Переглядів 1686

Теги -
загрузка...
«Матюкався і штовхав у шию»: у Чернівцях у дитсадку поскандалили депутат і чиновник
Чесанов нібито вимагав у Мартинюка написати заяву на звільнення: посадовець готує заяву в поліцію, депутат каже, що такого не було
Продан пропонував демонтувати портрети бургомістрів Чернівців із сесійної зали, - Каспрук
А також зняти портрети Почесних громадян Чернівців у 105-му кабінеті міськради
Продан пояснив, чому депутат Білик через вікно проник до кабінету мера Чернівців - відео
За словами чиновника, в кабінеті мера зачинились двері, а пульт від цифрового замка залишився всередині кабінету
Популярне Коментують
• Новини
Файний депутат - то митий депутат і мольфар Дєдушка. Блог Мостіпаки
Короткий огляд політичних подій за минулий тиждень - у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Готуйся до зими вчасно: котли Kronas подбають про тепло в оселі (на правах реклами)

Серпнева спека змушує думати про холод ледь не щомиті... А завбачливі так узагалі вже сьогодні замислюються про зимові морози! А й справді, чому б не обрати опалювальне устаткування прямо зараз?
Z-тариф від Київстар: скільки коштуватиме безлімітне спілкування та інтернет для буковинців? (новини компанії)

Жителі Буковини отримають тариф із необмеженим спілкуванням у мережі Київстар, безлімітний мобільний інтернет і 100 хвилин за кордон – лише за 55 грн.
Зберегти тепло допоможуть котли від "ІнсталПро" (на правах реклами)

Кожен власник будинку чи квартири прагне зменшити витрати на опалення та гаряче водопостачання власного житла
ТОВ "Бібі фешн" запрошує на роботу (на правах реклами)

У зв’язку з розширенням виробництва ТОВ "Бібі Фешн" оголошує додатковий набір на посади
ЧТЕІ КНТЕУ – понад 50 років на ринку освітніх послуг Буковини (на правах реклами)

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету – заклад вищої освіти, який функціонує на ринку освітніх послуг Буковини понад 50 років
Святкуємо день народження Фірмового магазину в Чернівцях (на правах реклами)

Ми запрошуємо Вас на День народження! 21 липня виконується рівно рік із моменту відкриття магазину! Приходьте на святкування на 9:00 і пориньте в атмосферу знижок та драйву
Канікули з користю: комп'ютерний табір від "ШАГ" (на правах реклами)

Мала Комп’ютерна Академія “Шаг” дає прекрасну можливість поєднати приємне з корисним навіть улітку. Мова йде про 11-денні ненав’язливі заняття, що проходять у захопливій ігровій формі.
Болить горло? Їжте морозиво
Це хороший метод тимчасового знеболення
Рубрика здоров'я ...