Член Національної спілки народних майстрів 53-річний Михайло Дутка – чи не єдиний чоловік на Буковині, який займається пи-
санкарством. А ще він малює ікони і картини на склі. Всі ці техніки опанував самотужки.

Із Михайлом Дуткою ми зустрілися на його першій персональній виставці "Путильське великоднє диво", яка відкрилася у Краєзнавчому музеї.

"Виводив орнаменти краще за маму"

– Тепер уже навчаю інших писати писанки, – каже, сміючись, чоловік. – Вперше взяв у руки писачок, ще коли навчався у школі. Моя мама була знаною писанкаркою у селі Яблуниця на Путильщині. Спочатку я сидів і дивився, а потім почав їй допомагати. Через певний час уже виводив орнаменти краще за маму. Газдині замовляли в мене до Великодня по 20 писанок. Просили: "Ти, Михайлику, виводь рівні лінії, бо мені треба в посилку". Я читав спеціальну молитву і сідав писати. Перед Великоднем у мене завжди було дуже багато роботи. Писав і пишу писанки лише на сирих яйцях, а потім видуваю середину. Коли бачу готову роботу – на душі такі благодать і радість, що неможливо розповісти.

У мами також навчився вишивати, але нікому про це не розповідав: боявся, що засміють у школі. А коли писав писанки, довго мив руки милом, щоб не залишилася на них фарба і ніхто не здогадався про моє заняття (сміється, – авт.). Адже я був єдиний хлопчик у селі, який писав писанки! Про те, що займатимусь цим серйозно, тоді навіть не думав. Хотів стати трактористом. Тому після школи вступив до професійного училища. Але і там, і в армії оформляв стенди, ленінські кімнати… Для хлопців малював із фотографій портрети їхніх дівчат. Тож було легше служити.

"Старі люди кажуть, що писанки лікують"

Майстер показує свою виставку, де кожна писанка, ікона, картина – справжній витвір мистецтва. На двох писанках зображено мініатюрні портрети Тараса Шевченка та Івана Миколайчука. "Ще я намалював на яйці портрет Юрія Федьковича, але подарував його музею у Черкасах. За весь час написав тисячі писанок. Використовую лише путильські народні орнаменти, які запам’ятав ще від мами, – запевняє пан Михайло. – На Буковині писанка здавна була оберегом, її клали майже в кожній хаті біля ікони. Я навіть почав робити ікони з писанками. Одну подарував доньці на ювілей, щоб охороняла її дім. Старі люди кажуть, що писанки лікують. Тому якщо хочете побажати людині довголіття та здоров’я, подаруйте їй писанку з рибкою або ружею. Дівчата дарували хлопцям писанки із сердечками, квітами, пташками, щоб ті їх кохали.

– Ось ця картина намальована на склі, – показує Михайло Васильович. – І ці ікони – теж на склі. Я самотужки опанував цю техніку. Свою першу ікону намалював олівцем, коли був ще хлопчиком. Друга з’явилася після перегляду фільму "Ісус", який мене дуже вразив. Перш ніж писати ікону, беру благословіння у священика, сповідаюся та причащаюся. Кілька днів не можна вживати спиртних напоїв, брати участь у веселих заходах. Намальовані ікони освячую.

"Ви талановита людина: так багато вмієте", – дивуюся. "Не так уже й багато. Хотів би вміти ще більше, – скромно говорить майстер. – Хоча деякі професійні художники, дивлячись на мої картини, навіть не здогадуються, що я самоучка. Ще в школі вчитель малювання казав, що з мене щось буде. А те, що пишу писанки і вишиваю, – то мама винна, що мене навчила. Мої писанки, ікони і картини знаходяться в багатьох приватних колекціях в Україні і за кордоном: Канаді, Італії, Польщі, Чехії… Хотів би зробити з писанок карту України. Для цього вивчаю орнаменти всіх регіонів. Мрію навчитися малювати на склі старовинні ікони". 
Надія БУДНА

З ДОСЬЄ "МБ"
Михайло Дутка народився 1950 року в селі Яблуниця на Путильщині. Навчався у Московському заочному народному університеті мистецтв. Працював викладачем Путильської художньої школи.
Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Працює у традиційних гуцульських буковинських техніках: писанкарство, ікони і картини на склі, вишивка.