Авто | Нерухомість |
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Він+Вона | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Радіо | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Життя закінчилося, хлопчики, на тому боці – війна!»

Сьогодні виповнюється 24 роки з дня початку виведення радянських військ з Афганістану. Та війна досі нагадує про себе Іванові Рибаку, жителю Старої Жадови Сторожинецького району: від піщаних вітрів у нього часто болять очі. Як каже афганець, коли повернувся додому, вранці не міг розплющити очі. Афганістан ніколи й нікого не покине того, хто побував у його горнилі.

Заборонили писати додому

Івана призвали до армії після закінчення Кіцманського сільгосптехнікуму. Майбутнього ветеринара направили служити в артилерію.

– У навчальну частину потрапив у Бердичів, що на Житомирщині, – пригадує він. – Як зараз пам’ятаю: субота, сидимо дивимося фільм. Заходить офіцер, наказує п’ятьом сержантам зайти в канцелярію. А там нам повідомляє новину: в складі артилерійської батареї установок "Град" нас відправлять у Кушку, що на кордоні з Афганістаном. Ми переглянулися, бо були командирами самохідних артилерійських установок – гаубиць. Тоді мало хто знав, що діється в Афганістані. Хоча чутки про нелегке становище там наших військ і людські втрати були. Наприкінці січня 1980 року сформували величезну колону, яка на початку лютого перетнула річку Амудар’ю, а значить, і радянсько-афганський кордон.

"Життя закінчилося, хлопчики, на тому боці – війна!" – сказав нам російською якийсь підполковник. А ще показав патрони, які душмани використовували проти наших військ. Одразу пригадав, як дорогою до Кушки нам категорично заборонили писати листи додому. Я ще встиг повідомити батьків про те, що мене нібито відправляють служити в Туркестанський військовий округ: не хотів їх турбувати. А один із солдатів все-таки написав правду, але даремно: особіст лист вилучив і дав добрячої прочуханки.

Зупинилися у Шинданді, де стояла 70-та Кандагарська бригада. Тоді ще не було сталого осідку військ, лише дислокувалися різні підрозділи і частини. Ще не відчувалося такої небезпеки й запаху смерті, як пізніше. На базі мотострілецького полку організували конкурс стройової пісні, а в частині 90 відсотків особового складу – українці. Ми виграли, заспівавши "Розпрягайте, хлопці, коней". Командир сказав: "Што ето за хохляндія здєсь?!" Потім колона рушила далі, її охороняли бронетранспортери, а в повітрі зависали вертольоти бойового супроводу. Деякі машини падали в гірську прірву, водії тримали на підйомах кермо колінами, а руками – автомат.

Вся влада – у душманів

Через два місяці артилериста Івана Рибака перевели санінструктором у медичну роту, бо мав фах ветеринарного фельдшера.

– Спокій тривав приблизно тиждень, а потім привезли вбитих душманів, яких зняв наш снайпер із вертольота, коли ті їхали "Тойотою", – продовжує Іван Рибак. – Було моторошно. А вже у квітні розпочали першу військову операцію під містом Тіренкут, яке разом із навколишніми населеними пунктами контролювали душмани. З нашої частини в ній брали участь два батальйони. Один із перевалів ми не могли взяти протягом двох діб. Я був разом із хірургом капітаном Олексієм Трифоновим на автомобілі ГАЗ-66. Уже за перевалом нашу колону затиснули душмани. Загинуло двоє хлопців, ще п’ятьох поранили. Якби не вертольоти, які загасили бойові точки противника, жертв було б набагато більше. Під час нападу ми з командиром три години лежали під машиною, обстрілювали з гір. А вже на рівнині розгорнули артилерійську систему "Град". Дали залп. Однак душмани замаскували "вовчі" ями, підпалили два танки. Дуже люто обороняли міст, який ми взяли другого дня боїв. А ще тиждень билися за Тіренкут. Наш комбат, незважаючи на те, що йому було лише 28 років, був добрим командиром, тому ми втрат не мали, а ось у сусідньому батальйоні вони були чималими. Двом бійцям із Кандагарської бригади дали "Героя Радянського Союзу". Коли привезли перші трупи, напав страх. Ми перев’язували хлопця-естонця, який отримав чотири поранення, осколком йому вирвало бороду. Просив, щоб його добили, бо не міг витримати біль. Пізніше він помер. У нас був танкіст, родом з Одеси, який добре грав на гітарі, співав: "Тишина над полем боя, снова тишина, как будто нет и не было войны, и мы в объятиях мирной тишины". Цей хлопець згодом написав пісню "Пам’яті загиблих під Тіренкутом".

– За участь у цій першій армійській операції мене першого зі Сторожинеччини нагородили відпусткою додому, давши 10 діб на дорогу й 10 – на перебування вдома. А капітана Трифонова, прекрасного хірурга й хорошу людину, нагородили Орденом Червоної Зірки. Бо поранених нам доводилося витягувати з-під душманського вогню. Грошей на дорогу я не мав, тож скинулися офіцери. Коли приїхав додому, батько перебував у лікарні. Вони з братом перелякалися. Запитують: "Ти що, втік?" Довелося показувати відпускний білет. Своє 20-річчя святкував вдома. Хтось мені радив, щоб не їхав більше в Афган. Мовляв, краще у в’язниці, ніж там. Але я не піддався і повернувся "за річку". Не знав, що мама зашила в кітель "Божий лист", пізніше про це мені сказав брат. Дорогою ще заїхав до Львова: провідав батьків свого однополчанина, який невдовзі загинув.

"Пойдьом награди зарабативать"

Втримати Тіренкут радянським військам не вдалося, і почалася друга армійська операція.

– Цього разу моїм командиром став майор-анестезіолог родом із Дніпропетровська. Такий пихатий білоручка. Кричав: "Почєму нє стрєляют, пойдьом награди зарабативать!" А коли почався бій, зі страху заховався в кабіні, викинувши автомат. Пізніше казав, що "краще пити пиво в Дніпрі", ніж бути тут. Не міг пораненого перев’язати. Це мені доводилося робити. З нашої медичної роти загинув туркмен Чари Аниєв, який був старший за мене на півроку: снайпер зі старої англійської гвинтівки "бур" поцілив йому в ліву лопатку.

– Довелося не одного солдата рятувати від смерті і болю. Саме за другу армійську операцію мене й представили до нагороди – медалі "За відвагу". За час перебування в Афганістані брав участь у 18-х бойових операціях. Ми найбільше боялися потрапити в полон. Якось потрапили в засідку. Чотирьох хлопців захопили в полон, душмани відрізали їм вуха і носи, повиколювали очі. Були випадки, коли на бік душманів переходили цілі підрозділи урядових афганських військ. Щоразу, йдучи в бій, молився. Бог вберіг мене від загибелі.
Василь Гринюк

ДОСЬЄ
Іван Рибак народився 15 травня 1960 року в селі Стара Жадова Сторожинецького району.
Закінчив Кіцманський сільськогосподарський технікум і Одеський сільгоспінститут.
Служив в Афганістані. Нагороджений медаллю "За відвагу".
Працює лікарем ветеринарної медицини у Сторожинецькому лісгоспі. Заступник голови районної організації ветеранів Афганістану.

Рейтинг:
(голосів: 0)
15-02-2013, 17:20
Коментарів 0 Переглядів 3179

На Буковині під час несення служби застрелився прикордонник
24-річний співробітник Чернівецького прикордонного загону застосував щодо себе вогнепальну зброю під час несення служби
Ситуація з COVID-19: більше буковинців одужали, ніж захворіли

З початку пандемії в області на коронавірус захворіли вже понад 75 тисяч буковинців
• Новини партнерів








ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі


От вам і європейське місто. Блог Юлії Леськової
Залишити стаканчик із-під кави на лавці? Звичайно. Кинути людям недопалок під ноги? Без питань
Україна «єднається»? Блог Ярослава Волощука
Минають часи, коли Україна була поділена на патріотичну, проукраїнську та промосковську.
загрузка...
ВІДЕО Переглянути все відео
«Хто благословляв агресора?»: на Буковині священники УПЦ МП покинули похорон солдата під час промови отця ПЦУ – відео
Отець Роман Грищук звинуватив Московський патріархат у "благословінні російської агресії на війні". Після цього п’ятеро отців УПЦ МП покинули кладовище, де ховали героя
Професійні поради від студії декору Giorgio Graesan*

У цій статті ми розкажемо, як створити будинок вашої мрії, щоб він був не тільки необхідним, а й зручним, стильним, практичним і головне – індивідуальним.
Перезавантаження! Мережа магазинів "Tor-Ba" запрошує на відкриття у Чернівцях!*

Уже 24 квітня відбудеться ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ вигідного простору – мережі магазинів Tor-Ba у м. Чернівці.
Ароматна кава, унікальна пряна слива і запашна випічка: чим приваблює чернівчан крамниця-кав’ярня «ГаннаШпет»?*

Не відмовляйте собі у насолоді навіть під час карантину! "ГаннаШпет" зі свіжою випічкою чекає на вас!
«В «АТБ» дотримують всіх чинних санітарних норм і правил», – Віктор Ляшко*

Мережа магазинів "АТБ" у своїй діяльності дотримується всіх правил і стандартів протиепідемічної безпеки.
Що робити, якщо болять суглоби? Причини та діагностика у МедЛаб*

При виникненні будь-яких суглобових болів буквально життєво необхідна правильна діагностика, щоб вчасно почати відповідне лікування і не допустити розвитку невиліковних ускладнень.
Є підстава для сумніву? Охоронне детективне агентство «Гарант» пропонує перевірку на «детекторі брехні»*

Основні напрямки діяльності – це фізична охорона, пультова охорона, групи швидкого реагування, охорона і супровід цінних вантажів, монтаж і встановлення систем охорони та безпеки.
«Фая, нет ВайФая», або Що робити, якщо на кухні й у ванній кімнаті слабкий сигнал Wi-Fi?*

Як організувати внутрішню мережу вдома та чи вистачить не дуже потужного роутера, розповіли в компанії Intelekt.