«Для мене весь світ – це вони»

Життя / Людські долі
2 840
0
«Для мене весь світ – це вони»

Джильберто Форті уже дев’ять років проживає у Чернівцях. Італієць приїхав сюди заради дружини-чернівчанки та їхньої доньки, залишивши у рідній країні бізнес, захоплення музикою, родину, друзів. "Мене привело до Чернівців кохання до Оксани, – запевняє синьйор Джильберто. – Ми з нею двоє різних людей з однією душею. Не важливо, де ти живеш, важливо, як ти живеш. Чи це Україна, чи Італія… Людина повинна почуватися щасливою. А щастя можна знайти лише поруч із близькою людиною. Я знайшов його з Оксаною і нашою донечкою. Для мене весь світ – це вони".

"Я й українка, й італійка"

Із чернівчанкою Оксаною Унгурян та її чоловіком Джильберто Форті ми зустрілися у їхньому улюбленому кафе, куди вони навідуються майже щодня. До тата горнулася восьмирічна Валерія, а він поїв її з ложечки капучино. "Це татова донечка. Вона навіть схожа на чоловіка. Заради Валерії він готовий на все, – сміється пані Оксана. – Вона його теж безмежно любить". "Коли дивлюся на Валерію, у мене виникає бажання мати ще одну дитину, – зізнається синьйор Джильберто. – Але розумію, що через свій вік не зможу дати їй все необхідне. Діти повинні бути оточені ніжністю та любов’ю батьків. Тоді вони ростимуть щасливими і усміхненими, як наша донька. Ми хочемо, щоб вона закінчила в Чернівцях молодшу школу, бо тут вищий рівень. А потім Валерія продовжить навчання в Італії, де в старших класах вузька спеціалізація. Можливо, згодом ми теж переїдемо туди з Оксаною".

– Я й українка, й італійка. Хочу жити трохи в Чернівцях, трохи – в Італії, – каже, сміючись, Валерія. – Навчаюся в третьому класі гімназії №3. Вивчаю англійську, французьку та італійську мови. З мамою ми розмовляємо українською, з татом – італійською. Також займаюся музикою, граю на фортепіано, як мій тато. Колись він був відомим в Італії музикантом.

"Почуваюся справжньою жінкою"

– За спеціальністю я інженер, закінчила фізичний факультет ЧНУ. Але у 1990-х роках роботи не було, тому була змушена поїхати на заробітки до Італії, – розповідає Оксана. – Працювала в місті Фрозіноне – за 60 кілометрів від Рима. Там ми і познайомилися з Джильберто. Потім зрозуміли, що закохалися. Через певний час я повернулася до Чернівців, бо в мене закінчилася віза. Джильберто приїхав до мене. Йому дуже сподобалися наше місто, його архітектура. Він сказав: "Я міг би тут жити", – і залишився. А потім у нас народилася Валерія.
Чоловік намагається зрозуміти, про що розповідає дружина, просить перекласти італійською. "Поруч із Джильберто почуваюся справжньою жінкою: захищеною і коханою, – запевняє Оксана. – Подарунки, квіти, кава в ліжко… Ми обоє вже були одружені, багато пережили. У мене є 19-річний син від першого шлюбу, у Джильберто – троє дорослих доньок. Нині я домогосподарка, Джильберто вже на пенсії. В Італії він багато працював: займався бізнесом і музикою, тепер хоче трохи відпочити, пожити заради сім’ї. Ми все вирішуємо разом. І ходимо всюди разом, бо Джильберто не знає української мови, доводиться бути в нього за перекладача. У нашій родині пов’язані українські та італійські традиції. Ми святкуємо два Різдва: католицьке 25 грудня та українське 7 січня. Готую українські та італійські страви.

"Людина нічого не варта без сім’ї"

– Здебільшого чернівчанки їдуть до своїх чоловіків-іноземців, а ви приїхали до дружини в Україну. Не сумуєте за Італією? – цікавлюся.

– Ми майже щороку їздимо всією сім’єю до Італії. А я буваю там ще частіше, – запевняє чоловік. – Хоча мій переїзд до Чернівців шокував мою родину та друзів. Вони не могли зрозуміти: залишаю все і їду невідомо куди. Але згодом все стало на свої місця. Мої старші доньки дуже полюбили Валерію. Навіть моя колишня дружина сказала: "Боже, яке гарне дитя". Я не можу сумувати, коли поруч зі мною моя сім’я. Без неї людина нічого не варта. Оксана для мене не лише кохана дружина, а й найближчий друг, який прийде на допомогу у складній життєвій ситуації.

– Мене неприємно вражає, що українки їдуть на заробітки в інші країни, залишаючи своїх маленьких дітей, – зізнається чоловік. – В Італії чоловік повинен забезпечувати свою сім’ю. А у вас всі клопоти переклали на плечі жінок.

Звертаю увагу на струнку фігуру і молодечість синьйора Джильберто. "Поруч із такою молодою і вродливою дружиною я зобов’язаний підтримувати себе у відповідній фізичній формі. Доводиться багато від чого відмовлятися, щоб бути струнким і підтягнутим, – сміється чоловік. – Щодня і щохвилини підтверджую своє кохання до Оксани. Кажу добрі слова, дарую квіти… Із цих дрібниць складається подружнє життя. Якщо постійно звертати на них увагу, все буде добре"
Надія БУДНА
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:

Читайте також

10:15
У Чернівцях оброблятимуть два парки від кліщів
09:59
Війська РФ за добу 56 разів обстріляли прикордоння Чернігівщини, Сумщини та Харківщини
09:37
Епідсезон наближається до завершення: кількість хворих на ГРВІ зменшується
09:17
На Буковині перевіряють дороги після зими
09:00
Масований удар дронів по Харкову: що відомо про потерпілих
08:40
Кабмін змінив склад правління «Укрзалізниці»
08:20
Росіяни знову просунулися на Донеччині
08:00
2 квітня: яке сьогодні свято, традиції

Колонка

Читають Коментують

Свіжий номер

Афіша

політика, влада

економіка

здоров'я

культура

спорт

Каталог фірм