За чотири роки він без грошей об’їздив ледь не всю Європу, а в кожному новому місті записав щонайменше одну пісню. 25-річний харків’янин Сергій Оніщенко проміняв професію економіста на захоплення мандрівного музиканта. "Це приємніше для душі", – каже він. Днями Сергій відіграв концерт у чернівецькому пабі Public.
"Немає безпечних чи небезпечних місць!"
– Чому ти вирішив мандрувати?
– Мені давно подобалося фотографувати і їздити в нові міста. Якось 2009 року я із друзями побував в Умані на Черкащині. Там у нас виникла ідея спробувати автостопом дістатися до Одеси. Перша подорож нам сподобалася. Згодом я вирішив розширити цю географію. Відтоді таким способом відвідав міста Росії, Туреччини, Словаччини, Угорщини, Польщі та Чехії. Інколи їздив потягами та автобусами. Але найбільше подобається автостопом.
– Якою діяльністю заробляєш на життя?
– Я отримую гроші за фото – продаю свої художні знімки. А раніше вдома заробляв на фотозйомках весіль. Та вже майже рік не знімаю урочистості взагалі, бо то набридло.
– Куди в Україні не варто їздити?
– Треба їздити всюди! Немає безпечних чи небезпечних місць! Можна йти собі спокійно тихою вулицею, і бац… впав метеорит. Від цього ніхто не застрахований. Всюди є люди як добрі, так і погані.
– Зустрічав поганих людей? Отримував "тумаків"?
– Ні, "тумаків" ніколи не отримував. Але одного разу мене обікрали. Це було на Сахаліні. Вкрали й гроші, і документи. Я залишився тільки з фотоапаратом. Але то був гарний урок. Звернувся до посольства. Тільки тоді мені допомогли повернутися додому.
– Що береш із собою в подорож?
– Страждаю тим, що мені важко збирати торбу, бо завжди хочу із собою взяти всі свої речі. Нині намагаюся мінімізувати свій комплект. Головне для мене нині – фотоапарат і музичні інструменти. А щодо одягу я не "парюся". Можна не хвилюватися щодо десяти пар вечірніх суконь (сміється, – авт.).
"Витрачаю 20 гривень на день"
– Скільки грошей витрачаєш на день?
– Сидіти із друзями в пабах – недоцільне використання грошей. У подорожах купую тільки їжу. На візи витрачаю гроші, на пересування в громадському транспорті. Крім того, намагаюся вкладати гроші в техніку, музичні інструменти. Сьогодні я витратив 20 гривень на дві банки кабачкової ікри. Вона дуже смачна, я давно за нею сумував.
– Про що розповідають водії?
– Один чоловік розповів, що йому колись нагадали, начебто він одружиться з дівчиною з іншої планети. І ще багато чого іншого наговорили, що нібито станеться в його житті. І все здійснилося, окрім одруження. Пізніше він почав зустрічатися з однією дівчиною. Все йшло вже до весілля. Він пішов знайомитися з батьками. Вони про щось розговорилися з батьком. Тоді він сказав цьому чоловікові: "Та моя дочка не з цієї планети!" Він запитав: "Як так?" – "Вона народилася в гелікоптері!" – відповів тато.
– Як батьки реагують на твоє захоплення?
– Спочатку реагували на автостоп досить підозріло. "Чому не купиш собі квиток на літак чи на потяг?" – запитували. А потім, коли я їм розповідав про свої подорожі й показував фото, вони зрозуміли, що це цікаве захоплення.
– Що означає твоє довге волосся й борода?
– Так тепліше. Коли подорожуєш Сибіром, розумієш, що ти так не замерзаєш. Колись я працював на одній роботі, був змушений ходити в костюмі й краватці. І треба було обов’язково голитися. Та це мені дуже не подобалося. Я вирішив оголосити протест – хочу ходити так, як мені захочеться. Вже не голюся з 2008 року. Інколи просто змінюю довжину бороди.
Микола КОБИЛЮК
