Цього високого гарного чоловіка знають завдяки його самобутньому голосу не лише жителі краю, а й в Україні та за її межами. Бо Василь Миколайович на сцені – з 1965 року. За цей час він відвідав сотні різних міст і дав сотні концертів. Він і нині, незважаючи на поважний вік, весь у творчому пошуку.
Чернівецька самодіяльна оперна студія – єдина в Україні
– Любив співати змалку, але серйозно почав займатися співом уже в дорослому віці, – розповідає Василь Федорюк. – Українські народні пісні – моє найбільше захоплення. Гарно співає і мій старший брат Іван, але він більше хормейстер, ніж вокаліст.
– Ви багато часу віддали і віддаєте оперному співу.
– Мало хто знає, що у Чернівцях уже понад 50 років існує єдина в Україні, а колись і в СРСР, самодіяльна оперна студія, яку організувала свого часу прекрасний фахівець, випускниця Віденської консерваторії Міра Роднянська. Ось такий факт. У травні 1962 року на сцені чернівецького центрального палацу культури відбулася прем’єра опери Модеста Мусоргського "Борис Годунов" – твір, який вважають одним із найскладніших у вокальному і сценічному плані серед творів світового оперного мистецтва. Тобто навіть не кожен професійний оперний театр наважиться ввести цю оперу у свій репертуар. А ми це зробили. Паралельно із солістами працювала хорова капела палацу під керівництвом композитора Степана Сабадаша, яка розучувала хори з опери. Готувався до опери і хореографічний ансамбль балетмейстера Олександра Терещенка. Над постановкою працювали відомий режисер Ізраїль Пеккер та художник Валентин Лассан. А солістами були слюсар-електрик Віктор Царик, робітник текстильного комбінату Леонід Тутельман, інженер Богдан Крисюк, в’язальниця Майя Гвозд, слюсар Юрій Краснобаєв, технік Анатолій Проделайло, технік Всеволод Яківчук, вчителька Серафима Кабакова... – загалом 12 осіб. Успіх був великий. Цю оперу ми повезли і до Москви – виступали на сцені у Кремлі. Ніхто з присутніх фахівців не міг повірити в те, що в опері – самодіяльні артисти. Незабутній Іван Козловський сказав: "Мені сьогодні хочеться вигукнути: "Радість безмежна – щодо нової події в нашому мистецтві!" Постановку "Бориса Годунова" чернівецькими любителями справді вважаю подією, як і інші постановки творів оперної класики в самодіяльності. Бо то – одна з вершин людського духу, і радісно, що до неї піднімається дедалі більше людей". Тоді у Москві нас нагородили дипломом першого ступеня і золотою медаллю. Потім були оперні спектаклі: "Мазепа" Петра Чайковського, "Запорожець за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського, "Наталка-полтавка" Миколи Лисенка, "Катерина" Миколи Аркаса та інші. Ще один знак визнання нашої майстерності – пам’ятний подарунок від Академічного театру опери і балету імені Т. Шевченка "За успіхи у розвитку самодіяльного мистецтва". Нині зі студійцями займається викладач училища мистецтв Інга Міцан. Мені ж особливо подобається виконувати партії Петра з опери "Наталка-полтавка" та Ленського з "Євгенія Онегіна" Петра Чайковського.
Улюблена пісня Туркмен-баші – "Ти ж мене підманула"
Із концертами Василь Федорюк побував у багатьох країнах, зокрема в Австрії, Німеччині, Польщі, Румунії.
– Восени 2009 року разом з оркестром народної музики "Буковина", засновником якого був незабутній Ілля Міський, а нині ним керує відомий на всю Україну Євген Тарнавський, побували в Туркменістані під час відвідин цієї країни Віктором Ющенком, – пригадує Василь Миколайович. – За програмою, мали виконувати лише два твори: пісню "Чорнії брови, карії очі" та "Буковинські наспіви", які зіграв оркестр. Під час репетиції до нас підійшов режисер концерту і запитав, чи не могли б ми виконати улюблену пісню президента Гурбангули Бердимухамедова "Ти ж мене підманула". Ми погодилися. Обоє президентів були вражені виконанням і потиснули нам руки.
– З ким із відомих виконавців вам доводилося спілкуватися?
– Із багатьма, зокрема з Іваном Козловським, Анатолієм Солов’яненком, Юрієм Гуляєвим, Дмитром Гнатюком. Враження від спілкування з ними незабутні. Це надзвичайно обдаровані й прості у спілкуванні артисти. Наприклад, у Ялті на музичному фестивалі "Кримські зорі" співали разом з Іваном Козловським пісню "Чом, чом земле моя". Відомий співак надзвичайно вимогливо ставився до своїх творчості, голосу. Казали, що він за місяць до свого концерту уникав інтимних стосунків. Наскільки це правда, не знаю, але цілком можливо.
– А як ви ставитеся до свого голосу?
– Дуже бережно, адже він засіб мого існування. Варто тиждень не поспівати, як голос не звучить. Співаю через день. У мене тенор, тому не п’ю газовані напої, під час серйозних концертів не вживаю й алкоголь. Також категорично заборонені холодні напої, чого не скажеш про тих співаків, у яких бас. А ще не палю. Мабуть, тому ще й досі співаю (усміхається, – авт.).
– Василю Миколайовичу, чому нині не в пошані українські народні пісня, музика, фольклор?
– Бо талановита молодь подалася до естради, любить попсу. Нещодавно під час обласного огляду оркестрів народної музики було лише три українські колективи, чого не скажеш про румунські чи молдовські. Приємно, що Буковина має такого талановитого оперного співака, як Віктор Мельник із Великого Кучурова, за ним – велике майбутнє. Впевнений, що у нашому краї є обдарована молодь, але пошуком таких талантів потрібно займатися повсякчас.
Василь Гринюк
З ДОСЬЕ "МБ"
Василь Федорюк
народився 1944 року у Черепківці Глибоцького району.
Закінчив Чернівецьке училище мистецтв і Ленінградську вищу профспілкову школу культури.
Працював завклубу в рідному селі, артистом державного Гуцульського ансамблю пісні і танцю Івано-Франківської філармонії, артистом хору державного Буковинського ансамблю пісні і танцю, старшим інспектором міськвідділу культури, в УВО УТОС,
солістом самодіяльної оперної студії, народного оркестру народної музики "Буковина" при центральному палаці культури.
Лауреат різних конкурсів і фестивалів.
Заслужений працівник культури України.
