У Чернівцях побував професор політології Краківського Ягелонського університету (одного з найстаріших вузів Європи) Вавжинек Конарскі. Політолог, який уважно стежить за подіями в політичному житті України та коментує їх у польських та українських ЗМІ, люб’язно поділився своїми думками та оцінками з "МБ".
"Мої батьки
родом з України"– Що викладаєте в університеті й над якою темою працюєте нині? – Моя спеціальність – політологія. Точніше – етнополітологія. Мої лекції присвячені аналізу польської політики, зарубіжної, а також української. Я порівнюю ситуацію в Україні з польською для польської преси та телебачення. Лекції читаю польською й англійською мовами, частково російською. У мене були студенти з різних регіонів України. Це були й буковинці, і з Галичини.
– Ви маєте родинні зв’язки в Україні?– Мій батько жив і ходив у школу в Станіславі – тепер Івано-Франківську. Там мав багато друзів серед українців, німців, євреїв, вірмен. Моя мама народилася на Волині. Її з родиною вислали 1940 року в шестирічному віці в Архангельську область, і вона ніколи більше не була на Волині. А моя дружина – наполовину українка.
– Що з того, що відбувається в Україні, цікаво вам? – Мені цікавий стан демо-кратії загалом. Також мені здається, що в Польщі й в Україні забагато людей, які неправильно виконують свої політичні та державні функції. Але в Польщі багато неполітичних організацій, які впливають на громадське життя.
А в Україні ситуація складна, демократія в критичному стані. Політики багато обіцяють, але не готові виконати обіцянки. Українці відчувають себе обдуреними, але при цьому зацікавлені брати участь у виборах більше, ніж поляки. В Україні нині існує олігархічна демократія, за якої усе залежить від грошей. А рівень громадянського суспільства нижчий, ніж у Польщі, люди апатичні.
– Що треба зробити Україні для розвитку демократії?– Треба зміцнити зв’язки всередині суспільства, зокрема між інтелігенцією. Люди в Україні мають контролювати політиків через різні форми впливу. Треба створювати громадські організації, які можуть контролювати політиків.
"Янукович – типовий олігарх"– Як у Польщі оцінюють перспективи режиму Януковича?– Офіційно Янукович партнер для нашого президента Коморовського. Водночас Янукович не має підтримки з боку наших правих сил Качинського. Але наш уряд рідко щось скаже, якщо Янукович неправий. Януковича критикують праві, громадські організації за те, що він використовує владу для себе й для своєї партії, для зміцнення олігархічних зв’язків, що він поводиться, як король. Інша справа – його погляди на історію, на українсько-польські проблеми часів Другої світової війни. Він не загострює увагу на Бандері та Шухевичі. Янукович – типовий олігарх, який допускає порушення прав людини, але він нейтралізує радикального Тягнибока.
– У Польщі остерігаються українських правих?– Я вивчаю націоналізм у Європі. Націоналісти є й у Польщі. В Україні такі ідеї привабливі лише для частини українців і тому несуть більше шкоди, ніж користі, бо відштовхують іншу частину суспільства. Націоналізм Тягнибока не має майбутнього, бо він однобокий і може призвести лише до ізоляції. Гадаю, усі партії, ідеології яких є такими однобокими, помиляються.
– Які перспективи справи Тимошенко?– Тимошенко – популярний політик серед українців. Мені здається, вона зробила помилку: коли виникла загроза ув’язнення, їй треба було виїхати за кордон.
У Польщі така ситуація не можлива. У нас політик не може бути засуджений за те, що він говорить. Переконаний, що Польща має й далі намагатися впливати на ситуацію в Україні, й Коморовський має бути посередником і задіяти всі можливі інструменти для звільнення Тимошенко. Її партія має брати участь у виборах, щоб впливати на політику. У неї є майбутнє.
– Які ще українські політики цікаві полякам?– Насамперед Кличко. Це людина, яка досягла успіху у своїй справі, а тепер іде в політику. Мені здається, йому варто це робити. Важливе те, як готові далі різні політичні сили співпрацювати – наприклад, Яценюк і Кличко. Дуже важливо для політиків об’єднувати зусилля, інакше неможливо нічого зробити.
Після виборів 2005 року я говорив дружині, що через півроку опозиція в Україні буде розділена через двох цікавих, але дуже амбітних політиків – Ющенка й Тимошенко. Бо кожен із них бачив лише свої інтереси.
"Не можна й прагнути політики реваншу"– На вашу думку, які причини провалу Помаранчевої революції?– На першому місці – амбіції Ющенка й Тимошенко. На другому – особисті погляди Ющенка, який був дуже популярним політиком, але не поширив свою політику на всю Україну. Йому слід було шукати інструменти для впливу на Східній Україні – через таких людей, як Ахметов та інші. Але він обрав етнічну концепцію політики та фактично обмежився Західною Україною й провалився. Він мав хороший шанс започаткувати в Україні громадянське суспільство, але не скористався ним.
– Чи можливий другий Майдан?– Гадаю, не можливий. Але якщо не буде змін після виборів, ситуація в Україні може стати небезпечною. Може зрости вплив радикальних сил, що негативно вплине на об’єднання українського народу. На виборах опозиції треба зрозуміти, що слід поступитися амбіціями й почати співпрацювати. Також має пам’ятати і Янукович, що не можна ігнорувати, наприклад, проблему української мови. Йому необхідно розпочинати діалог із різними силами. Але не можна й прагнути політики реваншу, про що має пам’ятати й опозиція. Якщо опозиція переможе, не варто переслідувати Януковича – це лише призведе до розколу України.
– У чому причини успішного розвитку Польщі?– Мені здається, Польща не така успішна, як вам здається. Економіка має слабкі місця, надто сильно залежить від євро. Але ми почали радикальну трансформацію економіки – "шокову терапію" Бальцеровича – дуже вчасно. Початкові кроки було зроблено в атмосфері взаємного співробітництва. Загалом цей початок і був найважливішим, бо визначив неконфліктний характер реформ.
– Які ви бачите головні проблеми України?– Політики мають пам’ятати, що вони залежать від людей. Але мені здається, що політики у вас згадують про людей лише під час виборів. В Україні йдуть у політику, щоб розвивати свій бізнес, створити зв’язки, а це дуже погано. Важливо, щоб політики змінили таку тенденцію й показали особистий приклад після виборів.
Але й виборці мають бути активнішими, щоби через громадянське суспільство контролювати політиків.
Ігор ДОВГАНЬ
З ДОСЬЄ
Вавжинек Конарскі народився 1957 року.
Польський політолог, професор, віце-голова Польського товариства політичних наук. Автор численних публікацій із політичних наук польською та англійською мовами, зокрема низки робіт про націоналізм в Ірландії.
Викладав в університетах Фінляндії, Данії, Ірландії, Хорватії, Німеччини, Словаччини, США та Угорщини.
27-08-2012, 12:59
0
3 016