«Не соромлюся інвалідного візка»

Життя / Людські долі
3 269
0
«Не соромлюся інвалідного візка»

У центральному парку відбувся п’ятий обласний фестиваль творчості для людей з обмеженими фізичними можливостями "На крилах надій". У ньому взяли участь 85 переможців районних фестивалів. Учасники співали, танцювали на інвалідних візках, грали на музичних інструментах, ставили театралізовані сценки, читали власні вірші. На майданчику можна було оглянути виставку виробів: вишиті рушники, сорочки, ікони, вироби з бісеру.

Ліліана Тодиресе приїхала на фестиваль із Верхніх Петрівців, що на Сторожинеччині. Дівчина привезла свої унікальні вишивки й роботи з бісеру, якими захоплювалися відвідувачі. "У Сторожинці посіла перше місце зі своїми роботами, – похвалилася Ліліана. – Такі фестивалі дуже потрібні. Ми можемо тут зустрічатися, спілкуватися, знаходити нових друзів".

– Інвалідом стала три роки тому через …кохання до хлопця, – поділилася Ліліана своєю нелегкою долею. – Народилася цілком здоровою. Закінчила середню школу. Але на свою біду закохалася у Віталія. Ми жили з ним громадянським шлюбом. Та його мама не хотіла, щоби він був зі мною. Якось ми посварилися з Віталієм. Він сказав, що піде від мене. Я не могла цього витримати, бо не уявляла свого життя без нього. Взяла й стрибнула з моста в Глибокій, зламала собі хребет. Довго лежала в лікарні. З того часу не можу ходити, їжджу на інвалідному візку. Після цієї трагедії Віталій повернувся до мене. Однак ходив по дискотеках, знайшов собі здорову дівчину. Я довго терпіла. А місяць тому вигнала його з дому. Без нього почуваюся спокійніше й краще. Тепер буду жити для себе. Ще малою навчилася вишивати. А вже на інвалідному візку захопилася бісером. Вишиваю картини, рушники, подушечки, скатертини, серветки. Роблю з бісеру жіночі прикраси, ікони, весільні сукні. Вмію в’язати: шкарпетки, светри. Коли працюю, мені стає легше: забуваю про свій біль і зраду коханого. Це мої найкращі ліки від суму та депресії. Вдома все роблю на інвалідному візку: готую їсти, печу торти, прибираю, годую курей. Коли мама приходить із базару – всюди порядок. Маю дуже багато друзів. Вони підтримують мене, запрошують на весілля, хрестини, дні народження. І я всюди їжджу, не соромлюся свого візка. Вважаю, що я така сама, як й інші. Найбільша моя мрія – стати на ноги. Лікарі обіцяють, що це можливо. А дівчатам хочу порадити не повторювати мого вчинку. Головне – здоров’я й віра в себе. А справжнє кохання обов’язково прийде".
Надія БУДНА
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
У центрі Чернівців відкрився перший в Україні рекрутинговий центр 108 батальйону бригади "Едельвейс" - фото
«Долар слабшає через глобальні зміни»: чому долар у світі дешевшає та чого чекати українцям
Смертельна аварія у Чернівцях: водій автомобіля збив велосипедиста
«Стояли впритул до ворога»: прикордонник з Буковини про бої на Донеччині
ексклюзив
На Буковині синоптики попередили про пориви вітру
Масована нічна атака РФ: ракети летіли на Львів, під ударом захід України
28 червня, 2025
З нагоди Дня Конституції України на горі Веприк розгорнули 20-метровий прапор - фото
«Не завжди діти відразу говорять про це»: скількох педофілів засудили на Буковині за останні п’ять років
ексклюзив
«Тато – мій ангелик»: дружина загиблого воїна з Буковини просить визнати його Героєм
Сьогодні на Буковині попрощаються із воїном Віталієм Шалаєвим