Народний майстер Олександр Бродовінський сплів із лози футбольний м’яч із символікою Євро-2012 діаметром майже один метр. Тепер м’яч зберігається поблизу музейних зал Хотинської фортеці – біля нього фотографуються сотні туристів. Дивувати вишуканими виробами із лози Олександр Миколайович вміє: у жовтні із лози зробив чемпіонський пояс для Віталія Кличка. Спортсмен був вражений подарунком...
"У всьому має бути гармонія"
Живе Олександр Миколайович на два міста: у Хотині та у Вижниці. Ми зустрілися з ним у Хотині – у маєтку його бабусі, видатної української майстрині з лозоплетіння Раїси Бродовінської. В одній із кімнат будинку – музей із роботами Раїси Григорівни. Серед них – славетна Хотинська фортеця, майстерно виплетена із лози.
Малим Олександр Миколайович багато чого навчився у знаної майстрині.
– Головне, чого навчився, – у всьому має бути гармонія та пропорції, – пояснює чоловік. – Не дивно, що нині мене приваблює те, як із фактури лози можна створити художні образи. Не хочу робити побутові речі: кошики, меблі... Мене цікавить оригінальна художня форма. Я тривалий час працював у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва, де в усьому вбачають мистецтво. Я спробував створити декоративне панно, нині воно зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Називається панно "Звучить повітря духовим оркестром". На ньому виплетені музичні інструменти. Тема не випадкова: три роки я грав на трубі в ансамблі "Смерічка", потім понад 15 років – у "Смеречині". Нині пишу музику на замовлення…
Наступна робота – велика писанка
– Робота з лозою потребує багато часу, – зауважує Олександр Миколайович. – Футбольний м’яч виплітав два з половиною місяці. Його діаметр – 96 сантиметрів. Найцікавіше те, що коли виплів, не міг винести з хати – довелося розплітати і на вулиці доплітати знову.
Наразі майстер береться за нову роботу: спланував виплести писанку із декоративним малюнком Хотинської фортеці. Писанка буде півтора метра заввишки, а працюватиме майстер у Хотині.
Люди зачаровуються роботами Олександра Бродовінського, але він їх робить не для продажу і не на замовлення.
– Плету лише у своє задоволення, для душі, – зізнається чоловік. – Запрошують на ярмарки, але не завжди погоджуюся. Прикро, коли стоять знані майстри, а біля них продають китайський непотріб. Ну, як так можна? Це дуже образливо! Хто цінує справжнє мистецтво, той його знаходить. Тут, у хотинській оселі, бували люди звідусіль...
Валерія Чорней
