«Це називалося польотом у безодню...»

Історія радянського дельтапланеризму розпочалася із Чернівців – 40 років тому на Буковині вперше злетіли дельтаплани. Сконструювали і здійняли їх у повітря студенти-фізики Чернівецького державного університету Володимир Тюменцев, Анатолій Коркач, Анатолій Іванов та Олександр Галдицький. А 16 квітня розпочалися регулярні польоти у Карпатах.

"Перший політ тривав секунди"

Чернівчанин Володимир ТЮМЕНЦЕВ розповідає про те, як відбувся перший політ і про "щасливих людей, які мали крила".
Пан Володимир розкладає на столі десятки стареньких чорно-білих фото. На них оживає день 16 квітня, коли чернівчани піднялися у повітря на власноруч сконструйованих "крилах".

– Люди завжди хотіли літати. Молодими ми також шукали спосіб здійнятися у небо, – розповідає. – Самотужки, за відсутності жодної літератури вирішили сконструювати такий прилад. Коли це пригадую, розумію, що диваками народжуються, а ми з друзями були такими.

Спочатку студенти добилися, щоб їм виділили занедбаний підвал у тодішньому Будинку піонерів. Розчистили його і розпочали конструювання. Когось цікавив моторний політ. Володимира Тюменцева – вільний, на крилах. Збирали різні авіаційні запчастини, звідусіль приносили матеріали. "Пригадую, як ми запустили у підвалі авіаційний двигун. Гул був такий, що до Будинку піонерів збіглося півміста. Нас дуже висварили. Ми обіцяли більше не шуміти", – з усмішкою пригадує Володимир Антонович.

...Хлопці працювали наполегливо – сконструювали дельтаплан! Та не простий, а такий, що людина могла керувати крилом!

– 16 квітня 1972 року. Аеродром у селі Шипинці, – каже пан Володимир. – Ми, четверо друзів, вивезли наш дельтаплан. Усе було таємно – тоді мала авіація розвивалася підпільно. Автомобіль розігнав дельтаплан і... Яким було відчуття першого польоту? Уявіть, людина на великій швидкості мчить полем. Її сильно трусить і раптом – відчуття того, що ти летиш. Я пережив потрясіння! Перший політ тривав секунди, але це був шок! Того дня ми багато падали, розбили носи... Але були щасливі! Ми зрозуміли, що можна літати – наші конструкції підіймають людину у повітря... Ми почали експериментувати. Ми пробували стартувати за допомогою лиж на колесах, робили колісні шасі, стартували за допомогою потужного гумового амортизатора...

"Стрибали у прірву і вірили у дельтаплан"

...Тоді у Союзі розпочався бум на дельтаплани – з’явилися хроніки про людей, які "кидалися" зі стрімких скель і злітали. Команда Володимира Тюменцева теж так робила: шукала високі пагорби, щоб злетіти.

– Це називалося польотом у безодню. Ми стрибали у прірву і вірили у дельтаплан, – пояснює Володимир Антонович. – Бувало, ламали руки, але у нашому клубі ніхто не загинув – розробили надійну методику підготовки пілотів, і була сувора льотна дисципліна. Ми навіть зробили три спроби злетіти з Говерли, однак погода завадила. Чи боялися? Ми вірили, що дельтаплан нас не підведе. Також ми не просто літали, ми й досліджували механіку польоту крила. Багато з того, із чим ми тоді експериментували, було унікальним у практиці дельтапланеристів. Ми розробили методику виведення дельтаплана з штопора, розробили і випробували парашутну систему порятунку дельтапланериста і тільки наші пілоти літали з парашутами, першими потрапили на міжнародні змагання і привезли звідти нагороди... Можливо, у Союзі ми не були найкращими, але у багатьох починаннях були першими! Клуб дельтапланеристів існував у Чернівцях з 1972 по 1998 рік.
У травні 1976 року чернівецькі дельтапланеристи потрапили на перший Всесоюзний зліт дельтапланеристів у Славському. Перші зльоти відбувалися підпільно. А 1980 року дельтапланерний спорт почав розвиватися у ДОСААФ.

– Із підпільними злетами дельтапланеристів було пов’язано чимало смішних випадків, – пригадує пан Володимир. – Якось ми зібралися на зліт у Карпатах. Нас попередили, що серед людей буде засланий козачок. Ми відразу зрозуміли, хто це – за підозріло наївними запитаннями. Одне слово, лише він один не знав, що ми знаємо!

– Та більше було таких, які підтримували нас! – наголошує пан Володимир. – Без їхньої допомоги нам, молодим, не вдався би жоден політ! Уявіть, 1979 року голова обласного комітету профспілок Юрій Саутін без супроводу випустив команду на міжнародні змагання в Угорщині, на яких були представники капіталістичних країн! А інструктори Віктор Великий та Володимир Горбачевський випустили команду на міжнародні змагання в Чехословаччину 1981 року... Це були перші поїздки радянських дельтапланеристів за кордон.

З розвалом Союзу чернівецький клуб дельтапланеристів продовжив своє життя. Клуб існував завдяки підтримці мецената Ігора Плужникова. Розробляли проект створення авіаційного скаутського центру на базі аеродрому у Шипинцях 1998 року, але не склалося... Однак за сприяння заступника голови асоціації "Техноспорт" Анатолія Дорочевського в області двічі провели дні авіації...

– Політ залишився у душі, – з ностальгією каже Володимир Тюменцев. – Востаннє літав 1993 року на міжнародних змаганнях у Чехії. Потім до 2004 року літав на мотодельтаплані. Коли оглядаюся на молодість, розумію: треба мріяти і втілювати мрії у життя... 
Валерія Чорней