Школяр – справжній герой

П’ятнадцятирічний дзюдоїст із Мамалиги Ілля Паскарюк став лауреатом ІХ національної премії "Гордість країни" у номінації "Сила духу".
Ілля втратив кисть правої руки у п’ятирічному віці, але продовжив заняття спортом – і має вже 59 медалей. "Хочу подякувати мамі, тренерам, братові й бабусі. Завдяки моєму татові я стою зараз на сцені. Люблю і дякую", – сказав він, коли боксер Віталій Кличко вручив йому нагороду. Тато хлопчика помер півтора року тому: під час змагань Іллі у Кіровограді через хвилювання просто на трибуні в нього зупинилося серце.

"Просила
не плакати при Iллі"

Програму "Гордість країни" транслюватиме "Новий канал" 13 квітня о 21.50. Будете дивитися – пригадайте, як довго Ілля Паскарюк йшов до цього дня. І як важко...

– Іллі було п’ять років, коли він за компанію зі старшим братом Андрієм почав займатися дзюдо, – розповідає мама хлопця Аліна. – Біда сталася у неділю. Ми пили чай на кухні, коли хлопці вийшли надвір, знайшли у майстерні петарди, які залишилися після Нового року. Ілля тримав петарду, а брат підпалив... Петарда розірвалася у руці. Ми прибігли. Чоловік зайшов, побачив дим, Ілюшу... Мене вже не впустив. Швидко перев’язав руку. Я лише встигла схопити гроші і за дві хвилини ми поїхали в лікарню. Одразу – на операційний стіл. Пришивати нічого було, бо все – на дрібні шматочки.

Два тижні провели у лікарні. Коли друзі, знайомі приходили провідувати, я лише просила: не плакати при Іллі. Щоб не бачив, що його жаліють. Вдома також не акцентували увагу на травмі, не жаліли. Бо жалітимеш – розкисне. А що робити? Ручки немає, але треба жити далі.

Шукали вихід. Почули про трансплантацію. І хоча київські лікарі сказали, що трансплантація не вихід, бо хлопчик ще росте, ми не зупинилися. Вже збирали гроші на операцію (50 тисяч євро): кошти приносили родичі, знайомі, друзі. Але якось чоловік уночі на каналі Discovery побачив програму про хлопця, який переніс трансплантацію руки. Лікар розповідав, що йому щодня слід пити гормональні таблетки та різні препарати, щоб не було відторгнення. Ми відмовилися від трансплантації.

Півтора місяця не їздили на тренування, потім батько повіз старшого сина. Ілюша спостерігав за тренуванням з лавочки й усе повторював. Тренер покликав, почали займатися. Вже за півроку Ілля у Новоселиці посів перше місце на змаганнях. То стало поштовхом для нього. Почав їздити на змагання. Спочатку було важко, бо дітки дивилися на ручку. На щастя, дітки у школі та секції гарно ставилися до нього. Тренери Георгій Кирил та Юрій Паскарь також – як до рідного. Ілля їздив на змагання, перемагав. Нині у нього 59 медалей, альбом грамот.

Кличко був вражений вчинком Iллі

Коли, здавалося, усі біди родини позаду, сталося найстрашніше: помер батько хлопця.

– Батько завжди їздив на усі змагання із синами, – розповідає Аліна. – У вересні 2010 року поїхали на змагання до Кіровограда. Ілюша боровся, була нічия. З трьох суддів один надав перевагу Іллі, двоє – іншому хлопчикові. Ілюша програв. Розплакався, підійшов до батька... Він заспокоював... І там, у залі, у батька стався інфаркт. Він помер. Йому було рівно 40 років, один місяць і один день. До того мав проблеми із серцем, підлікувався, але ніколи лікарі не казали, що може статися така трагедія. Ілюша бачив, що батька забрала "швидка", але вірив, що його врятують. Лише ввечері синові сказали...

Два тижні після похорону Ілля на тренування не ходив.

– Потім пішов. Бо тато присвятив себе цьому. Важко було. Ми так гарно жили, він був чудовим чоловіком, дбайливим татом... Відтоді, як тата немає, Ілюша завжди каже, що всі перемоги присвячує батькові.

Повідомлення про те, що Ілля Паскарюк став лауреатом "Гордості країни", як розповідають вони з мамою, стало для них несподіванкою. Їм розповіли, що його подали на звання одним з останніх. Святослава Вакарчука (він входить до громадської ради премії, – авт.) вразила не лише історія життя хлопця, але й те, що, отримавши рік тому за перемогу в конкурсі "Диво-люди" 70 тисяч гривень (ця сума залишилася після сплати податків), він понад половину грошей... віддав. Частину – учасникам телепроекту: дівчинці без рук Марині Ходей, хлопчикові, який гарно співає, але не росте, – Андраніку Алексаняну. Також допоміг грошима синові тренера, який мав операцію після травми, передав гроші церкві…

Віталій Кличко назвав його справжнім героєм, вручив пам’ятну статуетку. Також Іллі подарували спортивний костюм олімпійської збірної України.

Про що мріє спортсмен ? Ілля каже, що відповідає на це запитання завжди однаково: "Взяти участь в Олімпіаді. Це моя мета..." 
Юлія Боднарюк

Довідка

Національну премію "Гордість країни" – проект Фонду Віктора Пінчука – вручають щороку нашим співвітчизникам за героїчні вчинки, щирість душі.
Раніше переможцями проекту "Гордість країни" ставали чернівчанки: сестри Лідія Порфирюк і Марина Перебиковська. Молодша сестра віддала для порятунку старшої частину своєї печінки.