"Квітень 2009 року... Приїхав на базу в Косово, яка розташовувалася за п’ять кілометрів від поселення. Час мирний. Та військовослужбовці – в повній бойовій готовності..." – розповідає військовий капелан, чернівчанин Володимир Кульчицький.
"Уже листопад 2009 року... На щастя, кровопролиття немає. Військовослужбовці – в повній бойовій готовності. Миротворчу місію виконуємо успішно. Незначні сутички між населенням вирішено мирним шляхом..." – пригадує Володимир Кульчицький ситуацію в Косово перед своїм поверненням до України.
"Смертника"
з гранатою впіймали у кафе"
Володимир Кульчицький перебував у колишній сербській провінції, а нині в незалежній державі Косово протягом семи місяців: від квітня до листопада 2009 року. Виконував миротворчу місію, прослужив капеланом на військовій базі.
– У Косово потрапив за направленням синодального управління, – розповідає Володимир. – Був порадником, духовним наставником і психологом для військових.
На українській базі перебувало 200 військовослужбовців. "Був духовним наставником для всіх. Солдати зверталися за порадою і щоби посповідатися. У кожного траплялися неприємності вдома: хтось захворів чи навіть помер", – розповідає чоловік.
Володимир Кульчицький розповів, що іноді між мусульманами (їх на українській базі служило 10, – авт.) та православними військовослужбовцями виникали міжрелігійні сутички. "Усе вирішували мирно, оскільки кожен розумів свою основну місію – миротворчу", – каже він.
Між сербами та албанцями, за словами Володимира Кульчицького, теж виникали непорозуміння. "Сутички сербів з албанцями вирішували мирно, – розповідає. – Люди на той момент уже втомилися від війни і кровопролиття".
Під час перебування в Косово українські солдати будували людям дорогу, а також разом із капеланом возили сербських дітей у православні монастирі.
– Усі монастирі в Косово відгороджені колючим дротом, – каже Володимир Кульчицький. – Це все зроблено задля безпеки. Адже албанці налаштовані вороже до сербів і навпаки. Скажімо, в одному з кафе наші військовослужбовці впіймали "смертника" з гранатою.
– Як це трапилося? – запитую.
– "Смертники" – дивні. У них специфічна поведінка, дуже насторожений погляд і розсіяна увага. Після перебування в гарячих точках можна легко визначити людину, яка несе загрозу.
Перед Великоднем розписували писанки
На території української військової бази солдати збудували капличку, де правили церковні обряди.
– Під час перебування в Косово здійснив обряд хрещення 26-річного солдата, – розповідає Володимир Кульчицький. – Він був нехрещений. Зізнавався, що давно хотів це зробити, але не знаходив часу. Солдат хотів мати ангела-охоронця, перебуваючи в гарячій точці.
Неподалік бази було албанське поселення. Звідти привозили українським військово-
службовцям харчі.
У спеціальній їдальні готував їжу албанський кухар. "Ми їли рис, макарони, м’ясо, – каже Володимир Кульчицький. – Також у їдальні можна було обрати салат на власний смак".
Володимир Кульчицький розповідає, що Великдень вони теж святкували на військовій базі.
– Хотілося відзначити свято урочисто. Тому попросили місцевого пекаря виділити пекарню, щоб разом із солдатами спекти великодні паски для кожного, – розповідає. – Коли ми взялися до роботи, побачили, що у пекарні немає відповідного посуду. Тож пекли паски в залізних військових чашках. Згодом пригощали ними всіх: і солдатів з американської бази, і солдатів, які сповідують іслам.
Перед Великоднем солдати у Косово також розписували писанки. "Писанки розписали не так ідеально, як мало би бути, але відчуття свята ми собі створили", – зауважує священик.
Святкували українські миротворці і День незалежності, піднявшись на вершину заввишки 2525 метрів. "Як згадку на вершині ми поклали український прапор", – розповів Володимир Кульчицький.
Марина КОРПАН
З досьє "МБ"
Володимир Кульчицький – з 2001 року настоятель Свято-Андріївської церкви УПЦ КП у Чернівцях.
Закінчив філософсько-теологічний факультет ЧНУ імені Юрія Федьковича.
До навчання в ЧНУ працював електрозварювальником та продавцем на Калинівському ринку.
Народився в родині військовослужбовця.
Має сім’ю: дружину та сина, який навчається у спортивно-військовому ліцеї.
