Цієї весни в американському штаті Вірджинія мають стратити 33-річного Івана Телегуза, уродженця села Кам’янка Глибоцького району. Його визнали винним у замовленні вбивства дружини Стефані Сайп. Згідно з офіційною версією, Іван Телегуз зі співмешканкою Стефані Сайп виховував сина. 2000 року вони розлучилися. Щомісяця Іван виплачував аліменти. 23 липня 2001 року Стефані Сайп знайшли зарізаною у квартирі, а її дворічний син сидів у ванній. За словами адвоката засудженого Софі Вокер, її підзахисний стовідсотково не винен.
Помилувати може лише губернатор
– На місці злочину слідчі виявили ДНК Майкла Хетріка, якого затримали. Він зізнався, що йому допомагав Патрік Гілкс. Щоби зменшити собі покарання, вони збрехали, що вбивство замовив Іван, який не хотів платити аліменти, – розповіла адвокат. – Але це нелогічно, бо ж вся відповідальність за сина лягає на Івана.
Івана Телегуза заарештували, а 2006 року засудили до страти.
– Після вироку Гілкс зізнався, що оббрехав Івана, – каже Софі Вокер.
Американська поліція, згідно з умовами Віденської конвенції, про затримання Івана Телегуза мала повідомити українським правоохоронцям, однак цього не зробила. Буковинець українського громадянства не мав. На американське теж не претендував.
– Він хотів отримати громадянство України, – продовжує адвокат. – Написав листа Президентові України Віктору Януковичу. Якщо отримає український паспорт, ваші правоохоронці зможуть вести перемовини з губернатором Вірджинії про помилування.
– Сім’я Телегузів належала до церкви п’ятдесятників, була багатодітною – 11 дітей, – розповідає Дмитро Шмідт, сільський голова Кам’янки. – Через релігійні переслідування Телегузи 1989 року емігрували до Італії, а звідти перебралися до США. Старий Микола Телегуз раніше працював електриком у колгоспі. Змалку привчив до роботи і своїх дітей. Діти перемотували електродвигуни, а малий Іванко навіть лагодив ровесникам велосипеди. Заарештували Івана у Портленді на роботі. Він тоді вже вісім місяців прожив зі своєю законною дружиною, яка теж походить з нашого села. Днями до сільради заходив дядько Івана, Манолій Денисович, радився, як зібрати підписи односельчан на помилування племінника.
На суд до США їздили люди із села
– Восени 2005 року я сиділа в інвалідному візку неподалік обійстя Манолія Телегуза, – розповідає Домка Гаврилович, інвалід. – Раптом під’їхала якась машина. З неї вийшли невідомі люди, які розмовляли англійською. Один із них через перекладача звернувся до мене із запитанням, чи знаю я Івана Телегуза. Показав його фото. Івана не впізнала, бо він став дорослим, а я пам’ятаю його ще хлопчиною. Тоді американець, а це був помічник адвоката Стівен Корбелл, показав фото всієї сім’ї Телегузів. Потім мене разом із дочкою Манолія Денисовича запросили на суд до США. Були ми там місяць взимку 2006 року. На суді розповіла про Івана: хлопчиною він санчатами привозив мені дрова, допомагав по господарству. Дуже боявся крові: коли вдома різали півня, то він втікав з подвір’я.
– Іван працював в Америці автомеханіком, – розповідає двоюрідна сестра засудженого Галина Телегуз. – Замолоду брат мав проблеми із законом, нібито торгував зброєю та наркотиками, але пізніше порвав з цим. Одружився з нашою односельчанкою Ольгою Леонтюк.
– Днями ми розмовляли з родичами зі США. Іван перебуває в одиночній камері. Він дуже хворий. На день йому дають одну знеболювальну таблетку. Згідно з вироком, братові мають ввести один смертельний укол, після якого людина помирає протягом доби. Днями Іванові запропонували письмово дати згоду на інший вид смерті, більш швидкий. Брат відмовився, бо вважає себе невинним. У в’язниці він перебуває вже дев’ятий рік.
Василь Гринюк
