У селах Киселиці та Дихтинець на Путильщині живуть 100 жінок, які народили п’ятеро й більше дітей. Є матері, які народили 15 дітей. Чимало жінок мають по 10 дітей. Більшість із них уже пенсіонерки. Але є й молоді мами, які виховують 6-8 дітей.

Лише 2011 року звання матерів-героїнь отримали 10 кисельчанок і одна мешканка Дихтинця. Народжуваність у цих селах удвічі перевищує смертність. Скажімо, у Киселицях цього року народилася 41, а померло 22 осіб.

Народжують і молодята, і пенсіонери

Неподалік автобусної зупинки села Киселиці знаходиться місцева школа та дитсадок. На подвір’ї бігають та штовхаються чимало дітлахів. Дорогою до сільради спілкуюся з місцевими. Ті жартують, що по двоє дітей виховують лише 20-річні жінки. Натомість деякі сорокарічні вже народили до десяти дітей.

Колишній працівниці поштового відділення села Киселиці Людмилі Бурдузяк – 40 років. Нині жінка вже увосьме в декреті. Молодшій доньці Ніколетті сім місяців, старшій Яні – 23 роки. "Яна вже здобула освіту й вийшла заміж, – розповідає про старшу доньку Людмила Бурдузяк. – Я не тільки багатодітна мати, але вже двічі бабуся".

Чоловік Людмили старший за неї на 21 рік. Василь Якович уже два роки на пенсії з інвалідності, але це не завадило парі народити ще одну дитину – доньку Ніколетту. "Ми із чоловіком дуже щасливі, що Бог подарував нам стільки дітей, – каже Людмила. – Маленькій Ніколетті приділяємо найбільше уваги. Адже я в декреті, а чоловік на пенсії – тож постійно вдома". Жінка розповідає, що всі діти в родині дуже працьовиті, завжди допомагають по господарству. У Бурдузяків велике господарство – корова, свині й навіть кінь.

– Живемо з того, що відгодовуємо худобу, а також із пенсії чоловіка й моїх декретних, – каже Людмила Бурдузяк. – Звання матері-героїні ще не отримала, але всі документи вже подала. Роботи ж у селі немає ні для людей старшого віку, ні для молоді.

Виростили дев’ятеро дітей, а нині виховують 14 котів

Мати-героїня Катерина Тимуш, яка вже виростила всіх своїх дітей, живе високо в горах. Під’їхати довелося на машині, а потім ще пройтися півкілометра пішки вгору. Таку відстань 76-річна жінка пішки долає майже щодня, коли потрібно піти в магазин по хліб. Магазин же знаходиться в центрі села – за кілометр від дому.

У Катерини Тимуш – дев’ятеро синів і дочок. Усі вони вже дорослі. Наймолодшому – 32 роки. Звання матері-героїні жінка отримала давно, але не дуже тішиться, що народила стільки дітей.

– Доки діти були малі, доводилося витрачати багато грошей, щоб усіх нагодувати, одягнути, дати освіту, – каже. – Гадала, у старості вони мені допомагатимуть. Та усі дев’ятеро не мають постійної роботи. Їм і нині час від часу треба допомагати. Моєї пенсії 1300 гривень не вистачає на всіх. А останнім часом ще й прихворів чоловік. Потрібні гроші на ліки.

Катерина Тимуш також хвора. Каже, що останнім часом посилився біль у животі. Проте до лікарні йти не хоче, а приречено каже, що й так уже час помирати...

Катерина Тимуш із чоловіком зимують у невеличкій літній кухні. Щоби зберігати тепло в кімнатці із двома ліжками, невеличким телевізором, радіоточкою та столом, щодня треба топити велику піч дровами. Там же, на шпаргаті, жінка й готує їжу.

На подвір’ї Тимуші збудували будинок. Там живе молодший син господарів, який нещодавно розлучився. Неподалік, по сусідству, живе також дочка, яка навідується до батьків, щоби допомогти по господарству.

У господарів є корова. По давній звичці, бо півжиття пропрацювала дояркою в колгоспі, мати-героїня Катерина Тимуш прокидається о 06.30, щоби її здоїти. Потім – готує сніданок та порається по господарству. Каже, що так і минають усі дні.

Із чоловіком Катерина Тимуш живе вже 57 років.

– Сім років тому ми святкували золоте весілля, – каже. – З’їхалися тоді доньки із чоловіками й сини із дружинами. Також у нас – п’ятеро онуків і один правнук. Добре ми тоді посиділи.

Та вже багато років поспіль не може Катерина зібрати всю родину під одним дахом. Деякі з дітей виїхали за кордон на заробітки.
Нині ж у сім’ї Катерини Тимуш живе багато кішок. Вони не дозволяють нудьгувати.

– Раніше були діти, а нині виховую 14 котів, – каже жінка. – Кішки в нас теж плодовиті. Народжують двічі на рік, а кошенят не можу викинути. Усіх тримаю.

"Із декрету – у декрет" – через боязнь гріха й гроші

У сусідньому Дихтинці також бебі-бум. Тут проживає 83 жінок, які народили п’ятеро й більше дітей. Як кажуть старожили, у середині минулого століття семеро дітей у сім’ї вважали нормою. Нині ж народжують у середньому по п’ятеро-шестеро дітей.

Мешканка села Феодосія Ончул звання матері-героїні отримала два роки тому. Жінка народила 10 дітей. Нині, у віці 55 років, виховує двох дітей-школярів і 11 онуків. Решта дітей уже дорослі. Двоє дочок – теж уже багатодітні мами, у них по троє дітей.

Феодосія Ончул вважає, що гріх дітей не народжувати. – Скільки Бог дає, стільки й народжуємо, – каже. – Гріх робити аборти. У моєї мами нас було 11. Моя сестра виховала 14 дітей.
Марина КОРПАН

Коментар
Петро Чев’юк, сільський голова Киселиць:
– Гроші більшість кисельчан заробляють, працюючи за кордоном. Більшість жінок – домогосподарки, а чоловіки – або на заробітках у Москві, або безробітні. Нашим людям вкрай не вистачає роботи. У селі тільки дві пилорами, амбулаторія, дитячий садок, школа, сільрада та кілька магазинів. Для 2155 осіб населення робочих місць недостатньо. Можливо, тому жінки й народжують дітей, щоби не сидіти вдома даремно.

Довідка
Як розповів голова Путильської райради Дмитро Ославський, у районі живуть 1113 матерів-героїнь. Тільки цього року почесне звання здобули 752 жінок.
Села-рекордсмени по матерях-героїнях у нинішньому році – Киселиці та Дихтинець.
У Киселицях звання матері-героїні отримали 100 жінок, а в Дихтинці – 83.