«З 500 листів у мішку – 20-30 «людських»

Семеро членів сім’ї Лідії Шевчук працюють на пошті: сама жінка, троє дочок, зять, невістка та онука. Зі своїх неповних 60 Лідія Григорівна 40 років віддала поштовій службі. Зараз жінка очолює відділення №25 "Укрпошти", що у Садгорі.

– Вдома лиш те і робимо, що говоримо про пошту, – розповідає Лідія Шевчук. – Святкували день народження онуки. Прийшли родичі і кажуть: "А можна трохи не про пошту поговорити?"

На пошті пані Лідія – з юності. Спочатку рік працювала листоношею у селі Грозинці на Хотинщині, звідки родом. А з 1972 року – на службі у Чернівцях.

– Ще до школи ходила, коли почала пошту носити. Було дуже цікаво, бо у молодості писала багато листів, – каже начальник відділення. – Село велике – сама вивчила прізвища усіх мешканців. А коли прийшла на роботу до Чернівців, мене одразу оформили – лише зі свідоцтвом про народження! Відтоді й працюю. І шістьох дітей народила, і на пенсію вийшла.

– 1973 року носила пошту в Магалу. Підклали мені гумові чоботи під газети. Несу й несу – важко, думаю, викинула б, але шкода, – пригадує жінка. – Пошту носила роки три. Потім працювала оператором. Напам’ять знала тарифи, скільки коштує посилка. Зараз комп’ютер допомагає.

Лідія Шевчук має чудову пам’ять, адже знає у місті всі вулиці!

– Понад 1,5 року працювала у центральному відділенні на сортуванні листів, – розповідає Лідія Григорівна. – Жили на Кемпінгу, а дитячий садок був біля парку Шевченка. Вранці дітей – у садок, а сама – на роботу на "Електронмаш". На підмінах працювала, дітей за собою у відділення "тягала". Садок цілодобово працював. Коли доводилось працювати вночі, у понеділок дітей приводила у садок, а у середу забирала додому. У четвер знову вела, а в п’ятницю ввечері забирала. Так і виросли вони.

Нині – масова передплата. Бувало, що додому йшла о 03.00, Перед Новим роком багато посилок. Тому у грудні на пошті завжди гаряча пора. Раніше до всіх свят було багато роботи: до Дня Радянської Армії, Восьмого березня, Першого травня. Було таке, що приймали по тисячі посилок на день.

Незвичайного у посилках не знаходили, але бджіл та рослини доводилось переправляти.

– Також пересилають гроші. Наприклад, кредити оформляють у банку, відділення якого немає у Чернівцях. То гроші з Києва пересилають у посилках, – розповідає Лідія Шевчук. – Останнім часом найбільше посилок надсилають у в’язниці – хліб, сало, часник, цукор.

Листоноші кажуть, що з появою Інтернету особистого листування між людьми поменшало.

– Люди перестали листуватися. Найбільше листів – від різноманітних фірм, які шукають клієнтів, – говорить начальник поштового відділення. – З 500 листів у мішку може бути лише 20-30 "людських". А все інше – фірми, фірми, фірми... 
Ольга ГНІДАН