Богдан Гуцуляк почав збирати металеві кришечки з-під пива та солодкої води два роки тому, коли побачив подібну колекцію у кума. "Почалося з того, що ми побилися об заклад, що я зможу швидко зібрати 300 кришечок, які вже були у нього, – пригадує Богдан Васильович. – За чотири місяці наздогнав його, а згодом і перегнав".
Наші колекціонери нічого не дарують
Свою колекцію Богдан Гуцуляк нині зберігає на спеціальних стендах, але... у шафі. "Коли маленький син почав ходити, довелося так зробити", – каже. Та й для того, щоби викласти семитисячне зібрання у хаті, знадобиться кімнат п’ять.
– Спочатку купував усі напої, які продають у Чернівцях, – пригадує. – Зо два місяці холодильник був забитий. Випити то було нереально, тому пригощали друзів, знайомих.
Я для себе тоді, до речі, відкрив чудове пиво, чеське, яке раніше не куштував. Також відкрив для себе, яка величезна різниця між пивом іноземного виробництва того самого виробника, яке продають у Чернівцях, і, наприклад, у Німеччині. Нічого спільного!
Згодом колекціонування перемістилося в Інтернет. Богдан та його дружина Тіна знайшли спеціальний сайт, де колекціонери пропонують для продажу та обміну експонати.
Спілкувалися за допомогою google-перекладача. Чудово розумілися. Бувало, що обмінювалися телефонами з іноземцями, а вони потім телефонували й розмовляли українською – виявилося, емігранти з України.
Почав листуватися з колекціонерами з Естонії, Німеччини, Канади, інших країн. Цікава деталь: якщо іноземці часто безкоштовно надсилали кришечки (бувало, що у бандеролі надсилали і пиво), то українські колекціонери – винятково за гроші. І навіть якщо на обмін – щоби з вигодою собі.
Тематика малюнків у кожної країни своя. Канадці, наприклад, майже на кожній малюють кленовий листок. З початком хокейного сезону обов’язково випускають серію, де на кожній кришці – символи команд-учасників.
Польща малює усе: потяги, машинки, ведмедиків. У японців зазвичай ієрогліфи на кольоровому фоні. У Португалії часто зображують фрукти, у Росії – ведмедиків. Уважно стежу і за новими кришечками українського пива – маю усі.
З ексклюзиву – 20-річної давнини кришка від ще радянського пива "Жигулівське" (знайшов на вулиці). Переважно продають колекціонери кришечки за дві-п’ять гривень, але часом і дорожче. За 40 видів кришок німецького пива я заплатив по долару за кришку. І не шкодую. Хоча у колекціонуванні трапляється усяке. Пригадую, перерахував гроші в одну із європейських країн за рідкісну серію кришок із тваринами "Мадагаскар", а кришки так і не отримав.
Дружина тихо спостерігає
Дружина Богдана Тіна допомагає чоловікові вести перемовини в Інтернеті.
– Про моє ставлення до колекції можу сказати так: тихо спостерігаю, – каже Тіна. – Можу допомогти, знайти, підказати, особливої уваги чи роздратування немає. Колекція вже займає майже всю шафу у вітальні. До народження сина стенди із кришечками були по всій вітальні, тому, коли приходили гості, швидко все переносили в один куток. Коли ж син почав ходити – довелося заховати у шафу.
– У дружини є мрія, – каже Богдан. – Відкрити пивбар, де на стінах будуть стенди із кришечками. До речі, вона так само небайдужа до колекціонування – почала збирати маленькі пляшечки з напоями (до 50 міліграмів). Нині у колекції лише кілька десятків пляшечок, але це лише початок.
Юлія Боднарюк
