«Мені подобається оживляти метал»

29-річний чернівчанин Олександр Мосензов подарував місту до 600-річчя ковану карету за вісім тисяч доларів. І тим самим започаткував добру традицію ковалів – дарувати Чернівцям на іменини мистецькі вироби, які стають окрасою міста. А ще Олександр викував для наречених символічного лелеку, в якого молодята замовлятимуть дітей. Його встановили в органному залі, де проводять весільні обряди.
"Лелека, якого викував чоловік, приніс нам дитину"

З Олександром та його сім’єю ми зустрілися біля кованої карети, що на вулиці О. Кобилянської біля Палацу урочистих подій. Маленькі сини Максим і Вадим знають, що її зробив тато. Тому дуже люблять сидіти у кареті. А дружина Галина пишається майстерністю чоловіка. "Я дуже щаслива, що Олександр – така творча людина. У всьому підтримую його, – усміхається жінка. – Гадаю, не кожному дано в такому молодому віці залишити для людей добру пам’ять про себе. Коли бачу, як наречені, діти та дорослі фотографуються в кареті, серце сповнюється радістю. Так і хочеться вигукнути: "Це зробив мій коханий чоловік!". До речі, лелека, якого викував Саша, приніс нам гарний дарунок. Нині ми чекаємо на третю дитину і сподіваємося, що це буде донечка. Замовили ж її у лелеки…"

На запитання, чи не жаль їй грошей, які чоловік вкладає у даровані вироби, а вони могли б знадобитися для сім’ї, Галина щиро зізнається: "Вірю, що це принесе свої плоди і повернеться добром для нас і дітей. А грошей нам вистачає. Бо вимоги дуже скромні".
"Над каретою працювали ввечері й уночі"

Олександр ніколи не думав, що стане ковалем. Міський хлопець навіть не знав, що є така професія. Але випадково вступив до училища №14 і почав займатися металом. "Мені подобається, що я беру шматок холодного металу і вселяю в нього життя, роблю прекрасні речі, які приносять людям естетичне задоволення, – по-філософськи розмірковує Олександр. – Ідея зробити карету для міста виникла під впливом мого приятеля Олексія Отінова. Він мріяв возити кіньми по місту наречених. Оскільки у нас не було грошей придбати карету, вирішили самі зробити її і подарувати Чернівцям до 600-річчя. На той час грошей у мене не було зовсім. Мені допомагали четверо помічників – мої друзі. Над каретою ми працювали рік, ввечері і навіть вночі. Бо вдень заробляли на неї. Карета обійшлася нам у вісім тисяч доларів. Та мені не шкода цих грошей".

Ще один виріб Олександра Мосензова – кованого лелеку – можна побачити в органному залі. У символічного птаха наречені "замовляють" дітей – донечку або синочка.

– Ми працювали втрьох над лелекою два з половиною місяці. Я навіть не пішов у відпустку, щоби завершити його до Дня міста. Хоча не заробив на цьому жодної копійки. Зате отримав велике задоволення, яке не зрівняти із зароблянням грошей, – запевняє коваль. – Робота виявилася дуже цікавою та водночас складною. Хотілося, щоби лелека виглядав наче живий. Отож вирізали кожне пір’ячко на крилах.

Сини щодня приходили до мене на роботу і годинами спостерігали, як із під-моїх рук народжується лелека. Запитували: "Тату, коли він уже полетить?".

Олександр почувається відповідальним за речі, які виготовив. За власні кошти він із приятелями щороку оновлює подаровану карету – фарбує та лакує. Неодноразово реставрував на ній ліхтарі, які побили хулігани. "Мені буде неприємно й боляче, якщо карета знаходитиметься в поганому стані, – переконує майстер. – Адже для мене вона наче дитина, яку створив власними руками. Тому маю доглядати за нею. Кожній людині Бог дає якийсь дар. Мені дав талант відчувати метал – не лише руками, а й душею. Хотів би ще щось зробити для міста. Ідеї є. Вірю, що зможу їх втілити".

Надія БУДНА