«Тренуюся щодня по три-п’ять годин»

Найкращий на міжнародній велогонці у Москві, другий на гонці у Сербії, у списку десятьох найкращих велосипедистів на Чемпіонаті Європи, багаторазовий призер всеукраїнських змагань... Це велогонщик Денис Громко.

Велогонщик, студент інженерно-технічого факультету ЧНУ Денис Громко розповідає про секрети свого успіху.
"У цьому немає нічого важкого. Єдине, чого потребує велоспорт, – це терпіння. Головне дотерпіти до кінця. Ленс Армстронг якось сказав, що він такий, як усі, просто терпить на долю секунди більше", – таким зауваженням Денис розпочинає розмову.

"Важливо морально не падати"

Вперше Денис поїхав на велосипеді у чотири роки. Навчила кататися мама. Не обійшлося без розбитого коліна. Тоді родичі не уявляли, що у дворі катається майбутній чемпіон.

– У велоспорт прийшов у 13 років – мій однокласник запропонував піти на тренування, – розповідає Денис Громко. – Пригадую, дуже здивувався, що у Чернівцях є така секція. Почав тренуватися. Тренуюся і досі щодня по три-п’ять годин. Щодня протягом тижня у нас інше тренування. У понеділок – спокійне катання, у середу – робота на швидкість, у четвер – силова робота, у п’ятницю – праця на витривалість, у вихідні – тренування змагального характеру. Якщо ти щиро цим живеш, то отримуєш задоволення від такої праці. А терпіти доводиться хіба що біль у м’язах після фінішу.

Інколи трапляється, що тіло може їхати, а морально ти не готовий. Дуже важко, коли ти не той спортсмен, якому надають перевагу, на чиєму боці підтримка. Або якщо підводить велосипед. Однак важливо морально не падати.
Про свої нагороди велогонщик говорить спокійно.

– Нагороди – це просто медальки, які зберігаю у ящику, – вважає Денис. – Головне – робити улюблену справу. Виїхати на тренування, замучити себе, а потім лягти і відпочивати. Це класно. А ще вважаю, що усі мої досягнення – від Бога. Щоб досягати чогось, потрібно вірити у себе та у Бога.

Також спортсмен наголошує, що дуже вдячний своєму тренерові Іллі Руссу.

"Не треба розпорошуватися на дрібниці..."

Займаючись велоспортом, Денис багато їздить, бачить чудові краєвиди.

– Коли їду, єднаюся з природою, – пояснює спортсмен. – Дуже подобається їздити на Цецино. Там неймовірно красиві краєвиди. Об’їздив усю область. Сподобалося їздити у Яремчу та Буковель, де часто змінюється погода, тому той самий краєвид щоразу здається зовсім новим. Також бачив майже усю Європу.

Говоримо про те, що велоспорт із кожним роком стає дедалі моднішим.

– Завдяки професійним відео, які викладають в Інтернет, велоспорт справді стає дуже популярним видом спорту, – пояснює велогонщик. – Загалом є зміни у свідомості людей, вони вважають, що спорт – це круто. Для мені ж це робота, яка мені подобається.

Цікаво, що думає Денис про своїх однолітків, які не займаються спортом?

– Коли мої друзі кажуть мені, що у них проблеми зі здоров’ям, мені це не зрозуміло, – наголошує хлопець. – До того, як я зайнявся спортом, я був повним, був "пончиком". А тепер мої давні товариші мене не впізнають.

А ще Денис після роздумів додає: "Сумно, що наша молодь не думає про майбутнє. Багато молодих людей просто гуляє й навіть не думає, що буде завтра. У них немає цілей. А хто підійматиме Україну? Треба мати ціль і йти до неї".

– Денис Громко – це дитина, яка трапляється одна на тисячу, – розповідає про свого вихованця заслужений тренер України Ілля РУССУ. – Дуже старанний, вихований і знає свою ціль. За 43 роки моєї тренерської роботи можу на пальцях перелічити таких вихованців.

Підтримує тренер і розмову про сучасну молодь: "Наша молодь дуже складна. Вона цікава, але... Губиться, бо хоче усе одразу: багатство, авторитет. Я своїм завжди кажу: "Давайте краще будемо розумними і багатими, ніж дурнями і бідними. Давайте будемо вчитися, слідкувати за своїм здоров’ям. Не треба розпорошуватися у житті на дрібниці..."
Валерія Чорней