15 червня 1941 року в селі Чортория Чернівецької області в сім’ї прохідника-залізничника народився Іван Миколайчук, видатний український кіноактор, сценарист, режисер та письменник, лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно).
Його називали "душею українського кіно", генієм сучасності, "народним" артистом через те, що його знали і любили мільйони, хоч від держави він мав звання лише "заслуженого", ідеться на сайті Українського інституту національної пам'яті.
Він помер у 46 років, встиг зіграти 34 ролі, написати дев'ять сценаріїв та зрежисувати два фільми. І це попри постійне стеження радянської влади та звинувачення у націоналізмі.
Сьогодні, 15 червня 2025 року, Іванові Миколайчуку було би 84...
Цікаві факти про життя Івана Миколайчука
1. Першу свою роль Іван зіграв у 12 років. І була це роль старого Івана, батька Софії у виставі "Безталанна" за п’єсою Михайла Старицького. У селі існувала своя театральна трупа, яка майже щомісяця ставила спектаклі, але чоловіки навідріз відмовилися грати старого немічного солдата. Вистава витримала 36 показів протягом трьох років.
2. Іван Миколайчук був не лише актором та режисером, але й сценаристом та автором музичного оформлення багатьох своїх фільмів. А перший кіносценарiй "Живий хрест у мертвій діброві", в основі якого лежала достовірна історія про сільських Ромео і Джульєтту, він написав у 17 років.
3. Крім акторської, в Івана Миколайчука була і музична освіта: він у 1957 році закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю "хормейстер художньої самодіяльності". Гарно співав, добре грав на інструментах: сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі, арфі.
4. Зі своєю дружиною Марією Карп’юк Іван познайомився в 1958 році під час навчання в театрі-студії при Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Це було кохання з першого погляду. Через чотири роки вони побралися. Для цього Марія навіть відмовилася від гастролей до Бєлграда, куди мала їхати з хором Вірьовки.
5. Коли Іван вступив до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, Марічка подарувала йому дві книжки – "Тіні забутих предків" Коцюбинського та "Художник" Шевченка. На другому курсі Івана запросили одразу на дві головні ролі: Івана Палійчука в "Тінях забутих предків" та Тараса Шевченка у фільмі "Сон".
6. "Тіні забутих предків" увійшли до Книги рекордів Гіннеса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні, враховуючи Італію, Грецію, Аргентину. Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов'язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві. У Радянському Союзі ж фільм на довгі роки ліг на поличку. Як і "Пропала грамота" Бориса Івченка, "Білий плах із чорною ознакою" Юрія Іллєнка та інші українські фільми, визнані "надто націоналістичними".
7. У фільмі "Білий плах із чорною ознакою", у якому Іван Миколайчук з Юрієм Іллєнком був співавтором сценарію, він виписав для себе роль одного з братів-дзвонарів – упівця Ореста. Однак худрада заборонила йому зніматися в цій ролі, бо, мовляв, такий привабливий типаж не може грати роль "бандита". В результаті Ореста зіграв Богдан Ступка, а Миколайчук – іншого брата, Петра. Стрічка здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю 1971 року.
8. Іван Миколайчук був надзвичайно щедрою людиною. Він мріяв накрити стіл від Чернівців до Чорториї і пригостити напоями та стравами всіх. Одного разу Миколайчук на останні гроші полетів до Чернівців, по дорозі купив столітрову бочку пива і привіз до Чорториї пригостити все село. Іншим разом він запросив до ресторану в Гідропарку на свій день народження усіх, хто зібрався послухати українські пісні, які співали гості свята.
Близькі люди Івана Миколайчука розповідали, що слова "біль" та "совість" він вживав у розмові чи не найчастіше.
Фільм "Пропала Грамота" більше 10 років пролежав на поличці.
9. На творчому рахунку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, дев’ять написаних сценаріїв, дві режисерські роботи. Ще більше залишилося в планах, оскільки довгий час йому просто не давали зніматися чи знімати. У 1979-му йому дивом вдалося отримати дозвіл на зйомку фільму "Вавилон ХХ" за романом Василя Земляка "Лебедина зграя", де Миколайчук став і режисером, і автором сценарію, і музичним оформлювачем, і зіграв одну з головних ролей.
10. Ще в юності циганка наворожила Івану Миколайчуку, що він проживе лише 25 років. Актор помер від раку шлунка 3 серпня 1987 року – через чотири дні після срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлений білий кам’яний хрест, на якому вибито слова народної пісні.
Як повідомлялося, у Чернівцях учора, 14 червня, стартував Міжнародний фестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
