Кореспондент "Молодого буковинця" із групою київських туристів днями побувала у Свято-Вознесенському чоловічому монастирі в Банченах, що на Буковині. Ось що вона побачила.
Ще здалеку видно високу 60-метрову дзвіницю, блищать на сонці бані храмів. Біля воріт монастиря нас зупиняє охоронець, каже, що жінкам потрібно обов’язково одягнути спідниці та хустки на голови, які можна взяти у кімнаті за аркою. Надбрамна дзвіниця дуже нагадує Святої Софії київської, але в Банченах вона в півтора разу вища.
Зараз у монастирі є вісім храмів, куди можна вільно зайти, поставити свічку, замовити Службу Божу, купити іконки. Ніхто не запитує, яку церкву ти відвідуєш. А ще є скит, де монахи усамітнюються від суєти і моляться. Тут вони підтримують благодатний вогонь з Єрусалима, який горить і вдень, і вночі. Але туристів туди не пускають.
Територія монастиря загороджена триметровим кам’яним муром. Подекуди встановлені відеокамери. Келії монахів знаходяться у сучасних будинках і нічим не нагадують аскетичне житло ченців. За словами екскурсовода, нині у монастирі налічується понад 90 монахів, священиків і послушників. На запитання, чому їх ніде не видно, одна з літніх монашок пояснила, що всі працюють.
Монастир має велике господарство: поле, городи, ферму, сад, пасіку, оранжерею, навіть пекарню. Тобто монахи повністю себе забезпечують. Є тут готель для паломників з трапезною, де вони можуть безкоштовно переночувати і поїсти. Завершують будівництво семиповерхового реабілітаційного центру, де лікуватимуть хворих дітей-сиріт та дітей-інвалідів.
Заходимо до Свято-Троїцького собору, який вважається одним із найбільших в Україні. Як зауважили кияни, за розміром він не поступається столичному Володимирському. Та особливо вразила наших гостей розкіш собору, який аж сяє від позолоти.
Розписували собор понад 60 російських та українських майстрів. Фрески робили за давньою технологією. У храмі є сім вівтарів, ще два збудують. У кожному престолі знаходяться частки мощів святих.
Коли ми вийшли за ворота монастиря, одна з туристок почала комусь телефонувати: "Такої розкоші я ще не бачила. Навіть не уявляла, що монастирі можуть бути такими багатими.". "Враження у мене двоякі, – сказала моя сусідка в автобусі. – Добре, що монастир допомагає хворим діткам. Але видно, що сюди вкладають мільйони досить заможні люди. Мені не подобається ця вся позолота і розкіш".
