Чотирьох дітей-сиріт усиновили Іван та Надія Кукуняки, прочитавши статтю про них у “Молодому буковинці”. Нині у цій родині виховують дев’ятеро дітей, з них шестеро – прийомні. На Великдень всі діти одягнуть вишиванки, які їм купили батьки.
Родина Кукуняків живе в селі Замостя на Вижниччині. Батько родини працює лісником, а мати порається по господарству. Вони виховують трьох рідних дітей та шістьох усиновлених.
- Наші діти Зіна, Денис, Діана, Аделіна, Марина, Вітя, Майк і Прокоша. Маємо ще старшу дочку Наташу, але вона вже заміжня й живе в іншому домі, - каже батько дітей Іван КУКУНЯК. – Мені 41 рік, дружині скоро виповниться 36. Та маємо вже внучку. Дуже любимо дітей. Тому щасливі, що в нас велика родина.
На подвір’ї Кукуняків два будинки. В одному, як розповів батько, живуть хлопці, а в іншому – дівчата. Заходимо до одного з будинків. Усі діти одягнули вишиванки. Діти сідають колом за великий овальний стіл. Батьки ледве поміщаються поряд.
Маринка, Майк, Аделіна та Діанка, з якими раніше зустрічалися в притулку, посміхаються.
- Дуже щаслива, що в мене такі батьки, - розповідає найстарша Діанка. – Мама з татом нас дуже люблять. Уже другого тижня навчання в новій школі в мене покращилася успішність. Навчаюся лише на відмінно. Також вишиваю бісером. Коли маю час, мама вчить мене пекти кекси.
Маринка – найменша в родині, днями дівчинці виповнилося чотири рочки. За ці кілька місяців, що ми не бачилися, дівчинка дуже змінилася – підросла та навчилася говорити.
- Спочатку Маринка дуже боялася всіх чоловіків, бо виховувалася у дитячому будинку, а там лише жінки, - пригадує мама дітей Надія КУКУНЯК. – Згодом дуже полюбила тата.
“Мій татусь”, - каже Маринка, хитро посміхаючись та простягає руки до тата Івана.
Перш ніж всиновити чотирьох діток, про яких ми писали в “МБ”, Кукуняки вже взяли в родину двох хлопчиків – це рідні брати Вітя та Денис.
- Так було, що рідна мама хотіла мене втопити. Але один дядько заступився, - розповідає старший із братів Вітя. – Вона змушувала мене просити в людей гроші, які пропивала за один день. Зараз же ми з братом дуже щасливі.
Іван Кукуняк виділив місце в гаражі, поставивши там тенісний стіл та встановивши бійцівську грушу. “Треба, щоб діти займалися спортом, - каже. – Змайстрував також турнік”.
Іван та Надія Кукуняки зізналися, що хлопців усиновили на прохання свого молодшого сина Прокоші. Хлопчик дуже хотів мати братиків.
- А перш ніж всиновлювати Маринку, Аделінку, Майка і Діанку, ми провели родинну раду, - продовжує Іван Кукуняк. – Останній аргумент був за синами. Вони теж прочитали статтю про них у газеті і сказали: “Тату, візьміть цих дітей до нас, щоб вони не бідували. Нам же зараз добре, хай і вони будуть щасливі”.
Зранку 8 березня всі дев’ятеро дітей Надії Кукуняк гуртом забігли до її кімнати з кульками в руках.
- Діти намалювали плакат і всі поклали на нього свої долоньки, - розповідає пані Надія. – У кімнату зайшли з кульками, кожен розповів віршик. Я була неймовірно здивована. Сюрприз у них вийшов. Допомагав їм усе це вигадати тато.
Жінка каже, що діти дуже допомагають їй. У господарстві родини є корова, телиця, телятк, свині, кури та курчата.
- Аделіна любить дивитися, як я дою корову, а Діанка та Денис допомагають мені на кухні, - каже Надія. – Я їм так і кажу: “Зараз ви мені допомагаєте, а коли вже підете вчитися в інше місто, я відправлятиму вам сумки з сиром, м’ясом, іншими продуктами”.
"До кінця життя допомагатимемо нашим дітям, маємо всім дати дорогу в життя, - кажуть батьки. – Одного разу вони навіть запитали нас: “Якщо нам виповниться по 18 років, що робитимемо далі?” Ми їх запевнили, що нашими дітьми вони залишаться назавжди. Ми їх вивчимо, влаштуємо на роботу, зробимо весілля. Допомагатимемо, скільки живемо”.
