Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
За появу з перегаром у теплицях Фірташа штрафують на 500 гривень

За появу з перегаром у теплицях Фірташа штрафують на 500 гривень.

Про це йдеться у репортажі "Газети по-українськи" із рідного села олігарха Дмитра Фірташа:

– ДО СИНЬКОВА? У НАС ЙОГО НАЗИВАЮТЬ "МАЛЕНЬКОЮ ГОЛЛАНДІЄЮ". БО ФІРТАШ ПЕРЦІ ГОЛЛАНДСЬКІ ВИРОЩУЄ, ПОМІДОРИ, НАВІТЬ БДЖІЛ – І ТО ГОЛЛАНДСЬКИХ ЗАВІЗ. Раніше там було болото по коліна, тепер – ­Європа. І все за наші гроші, – сміється 45-річний Павло Адамчук у райцентрі Заліщики Тернопільської області.

У касі на автовокзалі питаємо, коли їде маршрутка у Синьків – село, де народився олігарх Дмитро Фірташ.

– Через 2 години. Не підходить? То йдіть до таксистів. Вони за такий маршрут б'ються. Там не дорога, а дзеркало, – зачиняє віконечко касирка.

Адамчук каже, що має знайомого таксиста.

– Живемо з теплиць – помідори, огірки вирощуємо. Коли почули, що Фірташ теплиці поставив, за голову схватилися. Думали: капєц нашому бізнесу. Але він, хоч злодій, та порядний – свого не образить, – регоче. – Ми на Тернопіль і Чернівці товар возимо, а він – на Київ, Львів, по супермаркетах. Дехто свою справу покинув, до нього на роботу пішов. По 2,5–3 тищі платить. Для села – то грубі гроші.

Таксист 42-річний Микола підвозить сірим Opel 1992 року випуску. До села Городок матюкається через ями. За 10 км до Синькова – рівна дорога.

– По такому асфальті можна із закритими очима їхати. У такі моменти думаєш: побільше б фірташів в Україні. У Синькові моя рідна тьотка живе. Її діти з Фірташем корову пасли, – закурює LM. – Мамка його бухгалтером на цукровому заводі була. Табличку ділення добре знала, про себе не забувала. Дімка водієм пожежки в Чернівцях працював. Тоді з потрібними людьми знюхався – грошики з'явилися. Зараз арештований (Дмитра Фірташа затримали 12 березня торік в Австрії за запитом Федерального бюро розслідування США. Його підозрюють у причетності до створення організованої злочинної групи. Слідство триває з 2006-го. Відпустили під 125 млн евро застави. Фірташ не має права залишати Австрію до завершення розгляду справи про його екстрадицію до США. Зобов'язаний регулярно звітувати в поліцію про своє місце перебування. – "Країна"), то місцеві сумують за ним. До нього ходили, як діти до школи. У кого зуби повилітали – по 100 доларів давав, аби нові поклали. Він школу зремонтував, садік. Церкву відреставрував, – плює у прочинене вікно. – Правда, з Чернівців історики у село приїжджали. Казали, що за таке треба пальці поламати. Стара церква була пам'яткою архітектури, її мали до спадщини ЮНЕСКО занести.

Виходимо біля Синьківської школи. Її двері зачинені – діти на канікулах.

НА ПРОТИЛЕЖНОМУ КІНЦІ СЕЛА РОЗТАШОВАНІ ТЕПЛИЦІ AGRO DF ФІРТАША. По центральній вулиці вздовж 2,5 км всі обійстя обгороджені бордовим парканом із металопрофілю. На будинку культури напис: "Жити в Україні". Навколо ростуть декоративні ялини, вистрижені кущі.

Звертаємо в бічну вулицю. За поваленою дерев'яною огорожею у пластмасовій мисці пере 36-річна Наталія.

– Паркани поставив перед відкриттям теплиць. Тоді Микола Азаров прилітав на вертольоті. Всім селом бігли на нього дивитися. Журналістів наїхало – я їм їсти готувала, – спирається на браму. – Всім не поставив, бо люди не вміють "дякую" казати. До Марії Григорівни, мами Дмитра, ходять, як по воду святу: той у мене город забрав, та межу переставила на 20 сантиметрів, поможіть на похорон, поможіть, бо женю сина.

А він і так багато зробив, для школи ноутбуки придбав. Раніше часто приїжджав. Сяде біля річки, дивиться вдалечінь. Місцеві пиячки до нього підходять. Охорона не підпускає, а Дмитро каже: пусти, то мій друг. Вони на бутилку просять. Якби хотіли на трактор, то може би не дав, а на пляшку, – сміється, – пару копійок витягне.

50-РІЧНА МАРІЯ ПОГОДЖУЄТЬСЯ ПОКАЗАТИ ПОМЕШКАННЯ ФІРТАШІВ. ПРОСИТЬ НЕ ВКАЗУВАТИ ЇЇ ПРІЗВИЩА. СПУСКАЄМОСЯ ДО ДНІСТРА.

– Я молодша від Дмитра трохи. Пам'ятаю його зі школи. Був звичайним хлопцем, – озирається, чи ніхто не чує. Поправляє берет, який сповзає з голови. – У батьків один. Мама в сім'ї була головною – Дмитро та батько її в усьому слухали. Дмитро Васильович колись у школі з друзями трохи випив, мати йому скандал влаштувала. До нині не торкається випивки. Коли Дмитро пішов до першого класу, його батько потрапив до тюрми на три роки – робочою вантажівкою наїхали на школяра, дитина померла. За кермом сидів друг Василя Дмитровича, але той узяв вину на себе.

Дмитро у школі фізкультуру любив. ­Основні предмети так – трійки-­четвірки. Дружив із директорською дочкою, потім одружилися. Іванка в них народилася. Чомусь розбіглися.

Тішуся, що мені газ провів, інтернет. Хоч нічого не просила. Він сам кожен двір газифікував, дорогу зробив. ­Знаєте, як раніше: треба в район поїхати, з дому біжу в калошах, на автобусній перевзуваюся. Тепер, як пани ходимо. Отам вони живуть, – підходимо знову до школи. За рогом – хата Фірташів. – Йдіть самі, мене там не треба. А трохи далі живе його колишній тесть – Юлій Францович.

ЗА ЦЕГЛЯНИМ ПАРКАНОМ ВИДНІЮТЬСЯ ДВІ ОДНОПОВЕРХОВІ БУДІВЛІ З ДЕРЕВ'ЯНИМИ ВІКНАМИ. На них – недорогі тюлі й штори. Одне вікно зсередини обтягнуте білою тканиною. Біля хати стоїть альтанка, поруч – гараж. Хвіртка зачинена. Через дорогу – обтягнутий сіткою тенісний корт зі штучним газоном.

– Марії Григорівни вдома не застанете. Все на роботі, – сусідка, на вигляд років 80, гуляє з онучкою. – Вже стара, а керувати не перестає. По цілому селу начальник. У школі ремонт зробили, то дітям по коридору бігати заборонили. Боронь Боже, кому неперевзутому зайти. Тут багато говорити – мало слухати, – махає рукою. – Бачила, що її колишній сват Юлій Францович удома – машину миє. Він добренний чоловік, такого по цілому селу не знайдете.

За появу з перегаром у теплицях Фірташа штрафують на 500 гривень


Мати Дмитра Фірташа Марія Григорівна керує синовим підприємством Agro DF у селі Синьків Заліщинського району Тернопільської області. На роботі до неї не пускають охоронці. Кажуть, останнім часом побільшало прохачів. Фото – зроблене 2007 року в Чернівцях

72-РІЧНИЙ ЮЛІЙ ГРАБОВЕЦЬКИЙ МОКРОЮ ГАНЧІРКОЮ ВИТИРАЄ ДЖИП. БІЖИТЬ У ХАТУ, ПЕРЕОДЯГАЄТЬСЯ. Пропонує зробити екскурсію по селу. Сідаємо в машину.

– Діма починав відновлювати село з церкви. Їй коло 300 років. Перед тим радився з будівельниками. Ті казали, що дешевше повалити і нову звести. В області не дозволили. Мовляв, пам'ятка архітектури, – відчиняє храм. Заходимо у високу церкву, усередині холодно. – Економимо тепло. Парафія бідна. Люди в основному старенькі. В селі 650 виборців було. Молодь до Польщі на заробітки їздить. Діма ті парники робив, аби людей тут втримати. Скільки грошей у село вклав, нікому не каже, навіть матері. Вона дуже його сварить, що багато тринькає.

Я 20 літ працював директором школи. Вже 12, як на пенсії, а все в мене душа за школу болить. Пішли з директором якось до Дмитра, аби глянув, скільки б коштувало вікна поміняти. Він подивився: підлога провалюється, вікна згнили, двері скриплять. Каже: міняємо все. Тепер наша школа – одна з найкращих в області. Приїжджав голова обласної адміністрації, казав: хоч би одну таку в Тернополі.

ЮЛІЙ ФРАНЦОВИЧ ПОВІЛЬНО ВЕДЕ МАШИНУ, ДОРОГОЮ ПОКАЗУЄ:

– Ото наш готель. Дмитро побудував. До мене двоюрідна сестра з Росії навідалася, тут зупинилася. Як зайшла в номер, руками сплеснула: ого, каже, такого навіть у Москві не побачиш. Для працівників фірми є гуртожиток. Вони там весь робочий тиждень безкоштовно живуть. Кожен має кімнату, в ній – телевізор, холодильник. Прибирають щодня, постіль раз на тиждень міняють. Поїсти можна безплатно у столовій. Перше, друге з м'ясом або рибою, компот і салат обов'язково.

Від фірми мені дали BMW, я продукти вожу до ресторану. В Чернівці на базар раз у тиждень їжджу на закупи. Так підпрацьовую. Бо як за 1400 гривень пенсії вижити? А то клуб, – показує у вікно. – Тут більярд міжнародного стандарту, можна змагання проводити. Стіл півтори тонни важить.

На горі в нас тракторна бригада. Поруч вертолітний майданчик. Тут ресторан, – проїжджаємо біля сільради, – Дмитро зробив для місцевих. Хто хрестини, хто весілля гуляє. Ціни помірні. Бібліотека – шикарна: 150 тисяч книжок найліпшої української літератури. У Заліщиках лікарню відремонтував. Це була австрійська будова, стіни обдерті до цегли. Новий корпус добудував, машини закупив. Реанімаційні автомобілі з повним обладнанням. Операцію на ходу робити можна.

Під'їжджаємо під центральний офіс Agro DF.

– Марія Григорівна тішиться, що Дмитро в Австрії, – продовжує Юлій Францович. – До нього і Порошенко приїжджає, і прочая братія. Він там вільно живе, має квартиру. Тільки не випускають виїжджати кудись. Але то добре. Бо тільки приїде в Україну, як всьо біжить до нього. Чого Тимо­шенко Дмитра не любить? Хотіла в нього відібрати контракти з туркменами, якими він займався. Україна тоді получала газ дешевше, ніж із Росії.

Коли Юля мала йти на останні вибори, з Дмитром у машині цілу ніч сиділа. Все казала: дай гроші, дай гроші, дай гроші. А він не дав. Говорить, вона сама не бідна – перша мільярдер в Україні.

Із Дмитром часто говоримо. Як приїжджає, сідаємо вдвох. Любить розказувати, як вони мені школярами збитки робили. Я того не знав. Думав: так все мені щось не получається – то крейдою обмажуся, то ще щось, – сміється. – Про війну говорили. Каже, зараз іде суперечка між супердержавами Росією та Америкою, а ми можемо опинитися в епіцентрі. З нашого села в АТО ще ніхто не пішов. Марія Григорівна поміч передала. У Синькові всі трактористи призовного віку. Марія журиться: якщо підуть до армії, то хто працюватиме? Техніка ж нова, старшим чоловікам тяжко її освоїти. Всьо на електроніці.

Юрій Францович зачиняє машину, а ми йдемо в офіс. При вході зупиняє охоронець з рацією.

Двори на центральній вулиці у селі Синьків Заліщинського району Тернопільської області олігарх Дмитро Фірташ обставив однаковими парканами з металопрофілю – протяжністю близько двох кілометрів

– Марії Григорівни нема. За кордон поїхала. У директора – нарада. Потім їде на Чернівці. Вас не прийме. До побачення, – показує на двері.

Приходить Грабовецький. Вітається з охоронцями, махає нам підніматися на другий поверх. Марія Григорівна – на робочому місці.

– Охорона не пускає, бо багато прохачів ходить, – сміється чоловік.

Марія Фірташ зустрічає радо. Тисне руки. Дозволяє подивитися теплиці.

НАЧАЛЬНИК ОХОРОНИ 25-РІЧНИЙ АНДРІЙ ПРОСИТЬ ВИТИРАТИ НОГИ, НІЧОГО НЕ ТОРКАТИСЯ.

– У теплицях – карантин. Будете дивитися тільки через скло. Якщо хоча б одну рослину заразите, то інфекція на всі перейде. Наші працівники переодягаються у спецформу, взувають бахіли. Спеціальним розчином обробляють руки й обличчя. Алкоголь категорично забороняється. Діє система, яка перевіряє на перегар. З ним не впустять усередину і штраф – 500 гривень. Тому місцеві пити кинули, – сміється.

Крізь скло видно, як жінки перев'язують високі перці, чіпляють кліпси. До кожної рослини підведений шланг.

– Якщо якась рослина дає збій, сигнал надходить на комп'ютер. Її одразу лікують, – йдемо вздовж парників. – Стоять датчики, що контролюють погоду, вологість, дощ, сніг, швидкість вітру. Коли нема сонця, включаємо ультрафіолетові лампи. Працює клімат-­контроль. Норма – 15 градусів. Якщо температура падає або підіймається, автоматично регулюється. Вода для поливу насичена вітамінами та міндобривами. Їх отримує кожна рослинка індивідуально. Перець досягає 4,5–5 метрів. З одного стебла можна зібрати 60 кілограмів. З усієї плантації – 65 тонн. Працюють 150 людей – місцевих та із сусідніх сіл.

Торгував горілкою

Дмитро ФІРТАШ народився 2 травня 1965 року у селі Синьків Заліщинського району на Тернопільщині. Покійний батько Василь Дмитрович працював водієм, мати Марія Григорівна – бухгалтером на цукровому заводі. Родина в парниках вирощувала помідори, возили у Прибалтику й Білорусь.

Після школи Дмитро вступив у залізничне училище в місті Червоний Лиман на Донеччині, вивчився на машиніста.

З майбутньою дружиною Людмилою Грабовецькою знайомий із третього класу. Побралися, коли повернувся з армії. Вирощували на продаж помідори, троянди, розводили песців.

Працював водієм у пожежному відділенні Чернівецької взуттєвої фабрики. На початку 1990-х продавав горілку. 1995-го Фірташа арештували за підозрою в контрабанді великої партії спирту, звільнили.

2002-го Фірташ вдруге взяв шлюб із ­бізнес-партнером Мариною Калиновською.

2004 року створив компанію "РосУкрЕнерго" – для транзиту газу в Україну, в країни Європейського Союзу.

Статки Дмитра Фірташа оцінюють у понад $3,0 млрд за даними журналу "Фокус"

Село Синьків розташоване за 140 км від Тернополя. Виникло приблизно 1427 року. У 1940-х перейменували на Богданівку – на честь гетьмана Хмельницького. А 1991-го Синькову повернули первісну назву. Місцеві кажуть, пішла вона від імені одного з перших поселенців – козака Синька. Зараз у селі живуть близько 1200 осіб.

Газета по-українськи
Рейтинг:
(голосів: 1)
10-03-2015, 17:24
Коментарів 0 Переглядів 2166

Теги -
Новини партнерів:
Мер Чернівців має намір накласти вето на рішення про викуп землі депутатом Чинушем
Олексій Каспрук нагадав, що депутат упродовж кількох років не повертає місту борги за землю біля готелю "Буковина"
Влада Буковини хоче відновити потяги через Молдову
Для сполучення з іншими регіонами України
Aliexpress INT
Aliexpress INT
Популярне Коментують
• Новини
MOYO UA
Забудьте про домашні клопоти разом із технікою Bosch! (на правах реклами)

Продукція магазину відзначається своєю якістю, надійністю, економністю, зручністю, оригінальним дизайном, широким асортиментом, адже Bosch - це бренд номер один у Європі серед виробників великої побутової техніки. Техніка Bosch проходить тисячі перевірок для одного єдиного результату: якості
"Пікантна" хвороба: як легко позбутися геморою у Чернівцях (на правах реклами)
Геморой – пікантна тема, яку ми, жінки, часто замовчуємо, страждаючи роками. Адже не так то й легко поділитися своєю незручною проблемою з подругами чи навіть з мамою або рідною сестрою. А ще важче звернутися до лікаря
Ведучий Антін Сисюк: "Я завжди працюю на результат, і роблю це із задоволенням" (на правах реклами)

Успіх проведення будь-якого заходу: чи то весілля, хрестини, день народження, чи презентація, відкриття або концерт значною мірою залежить від майстерності ведучого.
Швейне підприємство запрошує на роботу (на правах реклами)

Бажано з досвідом роботи, можливість навчання