Днями депутати Хотинської міськради дали "добро" на будівництво на території міста електростанції, яка працюватиме на сонячній енергії.
- Її потужність дозволить забезпечувати електроенергією весь район, – розповідає Геннадій Варгуляк, міський голова Хотина. – Обраний тип джерела не несе жодної екологічної загрози. Для виробництва струму використовують енергію Сонця. Такі станції вже успішно діють у Криму. Складаються вони із кристалічних сонячних фотоелектричних модулів, з’єднаних кабелем та встановлених на 30-гектарній площі. Ідею побудови такої станції нам запропонували представники однієї чеської фірми, яка має в райцентрі свою філію – ТОВ "Буковина Солар 1". Це товариство має намір викупити 12 гектарів землі, а ще 18,7 га хоче взяти в оренду терміном на 49 років. За продаж ділянки місто отримає майже півтора мільйона гривень. Крім цього, інвестор зобов’язується переказати 400 тисяч гривень до фонду розвитку Хотина. Будуватимуть станцію в зоні, де раніше була злітно-посадкова смуга аеродрому. Поруч житлове будівництво не передбачене. Значна частина цієї земельної ділянки не задіяна в обробітку, а засмічується. На станції працюватиме до 30 осіб. Від сплати земельного податку міська казна щорічно отримуватиме до 300 тисяч гривень. Інвестор готовий приступити до спорудження об’єкта в другій половині липня й протягом кількох місяців завершити будівництво. Затрати на будівництво окупляться протягом трьох-п’яти років.
Ідею будівництва станції підтримали не всі міські депутати. Дехто з них вважає, що йдеться про "відмивання коштів", а за фірмою, яка її зводитиме, стоять брати Клюєви.
– Землю продавати недоцільно, хіба що в оренду, – вважає Петро Жейков, депутат міськради. – Подібні електростанції небезпечні для довкілля та людей, адже до складу фотопластин входить кадмій. А він шкідливий для здоров’я та в наших умовах не утилізується. До того ж основна частина персоналу станції – це люди, які митимуть фотопластини та очищуватимуть їх від пилу. Окупність фотопластин становить п’ять-сім років, а тривалість експлуатації електростанції, яка їх використовує – 25-30 років. Тобто за нетривалий час інвестор може повернути вкладені кошти. І ніхто не знає, які тоді в нього будуть наміри. Ймовірно, що він протягом місяця може демонтувати обладнання, а небезпечні пластини викине на сміттєзвалище. А із землею вчинить на свій розсуд. Що тоді скаже територіальна громада? Зі світового досвіду відомо, що електростанції такого типу зазвичай споруджують у пустелях чи степових зонах, де земля малопридатна для вирощування сільгоспкультур. Чого не скажеш про наш випадок. (В.Гринюк)
