Самогонному апарату – шість тисяч років

У поселенні трипільської культури поблизу села Коновка, що на Кельменеччині, буковинські археологи виявили уламок посудини з подвійними вінцями. Науковці здійснили дослідження і дійшли висновку, що це фрагмент керамічного горщика з подвійними вінцями на горловині. А у давнину такий горщик був… самогонним апаратом.

Подібної знахідки на Буковині ще не було. Дослідили, що самогонний апарат використовували ще у четвертому тисячолітті до нашої ери. Отож шість тисяч років тому на території сучасної Буковини вже користувалися самогонним апаратом.

– Раніше таких знахідок трипільської культури ми не виявляли, – розповідає автор дослідження, кандидат історичних наук Микола ІЛЬКІВ. – Уламок посудини з подвійними вінцями – річ, на перший погляд, для нас незрозуміла. Однак під час досліджень ми знайшли дві аналогії цій знахідці, і ці аналогії – дистиляційні (самогонні) апарати. Перший з таких відомих апаратів походить із Месопотамії і датується приблизно 3500 роком до нашої ери. За роками месопотамський апарат близький до нашої знахідки.

Апарат діяв досить просто. Корчагу із суслом, накриту півсферичною покришкою, нагрівали на вогнищі. Випари спирту, які підіймалися, конденсувалися на стінках покришки-охолоджувача і стікали в канавку між подвійними вінцями. Звідти рідина зі значним вмістом алкоголю через зливний носик скрапувала в окрему ємність. Цікаво, що через сильний термічний вплив керамічне тісто трипільського глечика стало крихким.

– Гадаю, зловживань алкоголем не було, – зауважує Микола Ільків. – По-перше, такі дистиляційні апарати не дозволяли отримувати спиртне у значній кількості. По-друге, для цього необхідно багато харчових продуктів. І по-третє, такі напої призначалися, очевидно, для певних культових церемоніальних дійств. Трипільці вже знали, наприклад, таку культуру, як коноплі. Отримані з різних смол олії, незважаючи на приємний запах, теж мали сильні токсичні та галюциногенні властивості. Ймовірно, алкогольні напої використовували з аналогічною метою – спілкування з потойбічним світом у стані сп’яніння чи трансу.

– Старожитності трипільської культури належали осілому землеробському населенню, – пояснює Микола Ільків. – Його високий економічний розвиток дозволяв отримати надлишок продуктів харчування насамперед у вигляді збіжжя та перетворити його на хмільний напій, який завдяки перегонці набував міцності та чистоти. Трипільці вирощували різні сорти пшениці, ячменю, жита і вівса, із яких могли робити сусло. 
Валерія Чорней