У неділю у Чернівцях понад три тисячі людей пройшли "Хресною дорогою", яка символічно відтворила мученицький шлях Ісуса Христа на Голгофу.
Біля костелу Воздвиження Чесного Хреста Римо-Католицької церкви, звідки розпочиналася молитовна хода, зібралося багато дітей, молодих хлопців та дівчат, мами з немовлятами у візках, 80-літні бабусі та дідусі… У всіх у руках – запалені свічки.
– Уже п’ятий рік поспіль ми всією родиною приходимо на "Хресну дорогу", яка відбувається у піст напередодні Великодня. Цього разу прийшли мої батьки, сестра, свекор і свекруха, – розповіла Дана, яка тримала на руках півторарічного сина. – Торік ми теж приносили Андрійка, хоча йому було лише півроку. Спільна молитва дуже помічна. Щоразу переживаю особливі відчуття. Намагаюся переосмислити своє життя і вчинки, покаятися. Адже Великдень – це не лише зібрати кошик і посвятити його. До нього потрібно підготуватися духовно. Можливо, побачивши нашу процесію з хрестом, деякі люди навернуться до віри.
– Прийшла з онуками, щоби помолитися за свою доньку Тетяну, яка вже вісім років перебуває в Італії на заробітках, – каже 70-річна Василина Іванівна, витираючи сльози. – Так сталося, що вона була змушена поїхати, бо не мали за що жити. Залишила на нас із чоловіком двох дітей-школярів, які дуже сумують за мамою. Нестиму за доньку хрест. Щоби їй було легше в чужій країні і щоби вона повернулася додому.
Попереду багатотисячної процесії йдуть діти, священики. Хлопці та дівчата з червоними пов’язками на руках зробили навколо дерев’яного хреста "живий ланцюг". "Члени нашої організації також несуть факели біля хреста, – розповів Роман МАЙОР. – Ми займаємося благодійністю: відвідуємо дитячі інтернати, пансіонати для пристарілих, лікарні".
"Хресна дорога" пролягла через площі Філармонії та Центральну, вулицями Бетховена, Худякова, О. Кобилянської, Челюскінців, Українською, Ломоносова… У центрі перекрили рух транспорту. Молитовну процесію охороняли десятки міліціонерів.
Дорогою зупинялися 14 разів, як Ісус Христос, коли йшов на Голгофу.
Богослужіння правили українською, польською, вірменською та російською мовами. Люди ревно молилися, співали церковні пісні. Дехто плакав. На кожній зупинці змінювалися ті, хто ніс хрест… Хрест підтримує голова міської організації політв’язнів і репресованих Дмитро Костельний, який ледве пересувається. Чоловік каже, що несе його за всіх тих, хто помер у сибірських таборах, де він теж провів багато років.
На площах і вулицях, якими рухалася процесія, мешканці виходили з квартир на балкони. Особливо щемливо звучали молитви дітей, які заносили хрест до собору Успіння Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви.
– Слава Богу, що дійшла, – каже, віддихуючись, 85-річна Анастасія Петрівна. – Якщо доживу до наступного року, знову прийду.
Надія Будна
